Коли твій чоловік – письменник фентезійних оповідань про драконів, то це однозначно хренова ситуація. З однієї сторони – я люблю читати фентезі з драконами, а з іншої – духовною піщьою шлунок не наповниш.
Одного вечора я сказала чоловіку про це, приватизувала його ноутбук, створила зовнішню нестійку мотивацію за допомогою приставляння Магнума 345 до його гендерного фонду, і за допомогою підсрачника відправила його в світ на заробітки.
Результат не заставив себе довго чекати. Ввечері чоловік повернувся виснажений, зморений, але з торбою грошей.
-Де взяв?
-Драконів мив.
-Що?
-Тут недалеко мийня драконів відкрилася. Добре платять. Тільки одна проблема - ніхто крім мене мови драконячої не знає. А дракони – дивні створіння. Смажать усіх, хто лізе їх мити, не договорившись заздалегідь. Отож я і зірвав куш.
-Мий руки, вечеря на столі, - сказала я.
Письменники, прислухайтеся до своїх Муз. Вони поганого не порадять.