Мій друг пише фентезі. А я дуже люблю, просто обожнюю фентезі з драконами. Мій друг це знав, і навмисно, щоб мене роздраконити, не писав фентезі з драконами. Одного дня я не витримала, і дуже його попросила написати для мене фентезі з драконами. Навіть переспала з ним за це. Він погодився, і написав. Я з захопленням усілася в зручне крісло, запарила каву, сиджу, читаю. Таке захоплююче фентезі вийшло, аж дух сперло, коли читала. Але драконів не було. Я розстроїлась, взяла Магнум-357 і пішла до друга в гості, спитала:
– Де ж дракони?
А він такий:
- Памятаєш, в третьому розділі Алія варила бульйон для Ніка?
-Ну?
-Бульйон був з дракона.
Тепер в мене немає друга…
Тепер мій бувший друг – мій чоловік. Сидить і під дулом Магнума, строче фентезі про драконів.
Я впевнена, що Муза повинна бути з Магнумом. Бо творчість без Музи – як собака без крил.