На землі не всі щасливі, мов квіти на галяві,
А доля не кожна знаходить обпалену лаву.
Але бути разом— це не тиша, не спокій,
Це ураган,що покликав тебе на бій.
Разом бути — це велике, стрімке щастя,
Що з ранку обіймає і все в тебе удасться.
Це знати,що в твоїй пустоті та холоді
З‘явився інший берег.Пливи до нього тоді!
І дощ колись закінчиться. Ллються сльози з неба,
А потім сонце вийде,проганяючи журбу.
Так кохання,втомлене від бурі, більшого йому не треба,
Знайде другий подих, кращу дорогу.
Вірити, що все це — не марна праця,
Що кожна рана— це не випадковий доказ,
А засіб на шляху та його рація,
Із пітьми вийти на світло, так ось треба....
Тому тримай у долоні цю іскру, цей жар,
Навіть коли закінчився заряд.Це -божий дар!
Бо любов— це не лише пломінь і тривога,
Це тиха ріка,що промиває дорогу.
Відредаговано: 10.01.2026