ГЛАВА 28 МІС МЕДУНІВЕРСИТЕТ

—    Це все, звичайно, класно, -  мовила скептично, оглянувши  великий будиночок для Барбі, запакований у гламурну коробку, - але звідки стільки грошей? Ти виграв мільйон? Чи зв’язався з бандитами?  Нирку не продавав, я сподіваюсь? – питально глянула на Стаса, що мило усміхався. Для Єви він би й гребонув щось на дозвіллі.

—    Все набагато простіше. Вдячний пацієнт спитав, що мені потрібно. На даний момент мені це потрібно було. Там дві Барбі, Кен, машинка. Я думаю, Єві тиждень буде чим зайнятися. Не хвилюйся, нам тільки гроші брати не дозволяють, а квіти, цукерки, спиртне та подарунки можна.

—    Ти ж пояснив пацієнтові, що це для дитини? - поіронізувала.

—    Ні, сказав, що мені нема чим зайнятися у вільний час. Все, ховаємо на балконі. Завтра дивуватимемо наше щастя.

Єва заснула, а ми зі Стасом почали надувати кульки та прикрашати ними зал. Два десятки невеликих кульок  вкинули Єві до кімнати на підлогу. Нам здавалося, що радіти має дитина вже з моменту пробудження: прокинулася, злізла з ліжечка й пішла бродити в кульках. Єва зацінила, і нам зі Стасом дісталися цмоки в щічку. Це невимовне блаженство.

Стасу відпроситися на роботі не вдалося, тому день народження Єви ми з нею провели разом – я могла прогуляти універ. Спочатку поїхали до ботанічного саду – там якраз цвіли бузок та півонії, а потім у кав’ярню – дегустували тістечка та морозиво. Увечері до нас приєднався Стас, і ось тоді було відкрито ящик із мрією. Сказати, що Єва була рада – нічого не сказати. Вона витягла до себе в кімнату все подароване і як розгулялася, що й спати не хотіла лягати.

—     Кицюня, а Барбі теж треба спати, - вирішив прискорити процес Стас. Він уже годину, як мріяв плюхнутись у ліжко, а тут така засідка. Йому довелося допомогти Єві одягнути ляльок у спальні піжамки й укласти в ліжечка. А потім співати лялькам колискову пісеньку.

Коли я прибралася на кухні й зазирнула до нашої з Євою кімнати, мала лежала, прикрита ковдрою, а Стас розповідав їй казку про гномиків – улюблену Євину. У руках Стас тримав маленьку лялечку – дитину Барбі та Кена. Ця картина так зворушила.
Я вже майже перестала чистити зуби, коли відчула знайомі руки у себе на талії та уривчасте дихання біля шиї.

— Ти бачила, яка вона була щаслива? – запитав, перед цим ніжно поцілувавши. – Захотілося весь світ подарувати. Адже скоро виросте, зустріне свого Кена і помахає нам із тобою ручкою.

— Угу. Якщо не поголишся, я з тобою спати не буду. Колючий. Вчора все обличчя подряпав, півдня свербіло, - попередила.

—     Слухаю,  мій командире!

—  Стас, а ми ж, точніше я, не використовую засобів контрацепції. Може, таблетки чи ще чогось? - давно назрівало це питання, але тільки сьогодні, побачивши Стаса з лялечкою-немовлям, зрозуміла, що треба поговорити.

— Все під контролем, Кать. Тобі нема потреби пити різну погань. Щодо вагітності не хвилюйся. Я оберігаюсь, - у голосі звучав метал. Зазвичай він так говорив, коли нервував чи був сердитий.

— А як? – я ж цікава.

—    Секретний чоловічий засіб, – інтригував.

—    А чому я про це не знаю? -  реально було цікаво.

—    Бо чим менше знаєш, то міцніше спиш. І мені на мізки не капаєш.

Змістовно пояснив. Вирішила поки що відчепитися з цим питанням.

Наступний день в університеті приніс масу цікавого разом із звісткою про те, що моя група вирішила, що на конкурсі «Міс медуніверситет» братиму участь чомусь я.

—  Тебе вчора не було, а треба було заявку подати, - якось непереконливо казала староста Олена, намагаючись не дивитися мені в очі.

—    Типу без мене мене одружили, чи як? - у голові не вкладався такий сценарій. На горизонті іспити, складання курсової, а я в конкурсі краси дупою крутити зобов'язана? Таке собі задоволення. 

—    Ми провели голосування. Усі вибрали тебе. Ну, реально ти у нас найкраща, - це компліменти взявся відважувати Льошка. Він згадував про мою красу лише тоді, коли потрібно було переписати конспект. Ну і ось тут пригодилося.

—    А Жанна? – аргумент був убивчим. У неї і задня частина кругліша, ніж моя, і груди на два розміри  більше. Норми краси більш ефектні.

—    Жанна не годиться, вона тиждень тому вийшла заміж.
О, так я начебто теж одружена. Стояти! Я цей факт весь час приховувала. Стас так сказав, я послухалася, щоб не пояснювати довго, яким чином зведений брат різко в чоловіках  опинився.

—    Мені з братом порадитись треба, - видала. - Він мій опікун.

—    Ти що, реально дурепа? Конкурс лише три дні. Вибирають п'ятьох дівчат для зйомок реклами. Я з деканом говорила, на іспитах такі поблажки, що тобі не снилося. Якби не моя вага і явно не модельні дані, - староста Олена задерла футболку та продемонструвала складки на животі. - Я б теж подалася. Тебе ж нафарбувати та нарядити – готова модель. А двотижневий відпочинок у Карпатах на халяву з харчуванням та екскурсіями? Спонсор все сплачує. Там такі кандидатки, я бачила, що ти їх моментально обскачеш. А в п'ятірку стопудово увійдеш.

Майже переконала. Тепер треба було поговорити зі Стасом. Я знала, що він був затятим противником таких конкурсів.

—    А ти хотіла б у такому заході взяти участь? – тільки й спитав. Не очікувала.

—    Не знаю. Без мене це все вирішили. Але можна сказати, що я не підходжу і все.

—    Про шлюб не варто афішувати. Ми ж домовились. І що там треба робити?

—    Ходити по сцені у купальнику, у вечірній сукні, танцювати та на запитання відповідати. Так староста сказала.

—    А потім? Наприклад, ти виграла? Що потім? - Я не бачила в його очах ані тривоги, ані заборони.

—    Потім два тижні у пансіонаті «Гуцулка» у Карпатах. Зйомки у вишиванках. Але я не планую вигравати.

Натомість Стас зробив усе можливе, щоб я виграла. І купальник підбирали разом, і вечірню сукню він старанно вибирав. Навіть питання танцю вирішилося спонтанно.