Я була для нього лише малесенькою піщинкою, яка випадково потрапила між стулками його єства, ніжного, делікатного та безмежно прекрасного. Я дратувала його зсередини, заважала, але з часом, шар за шаром, піщинка почала перетворюватися на перлину. А він ставав більш мужнім у постійному протистоянні мені. І ось одного разу він якось помітив, що створив не просту білу перлину, а коштовну блакитну. Дорогоцінна, така, що страшно озвучити її вартість, і вона дісталася йому за надто велику ціну. Ось тому він цінував її, адже створило її його єство. Без мушлі піщинка не сформувалася б у таку витончену дорогоцінність, вона, скоріш за все, була б ніким, маленькою крихтою, однією з небагатьох, а з ним вона стала блакитною перлиною.
І лише коли перлину витягли з мушлі, він зрозумів, що вона йому вкрай необхідна, адже він звик до неї. Але перлині мушля потрібна тільки для росту та розвитку, а далі їй необхідна дорога оправа. Без мушлі, у дорогій оправі, перлина блищить краще…
Гортаємо далі...