14.

На сухому, костлявому крилечку качки висіла, наче натягнутий вітрило, вкрита прянощами і майже обвуглена шкірка. Саме ці червоні, жовті та оранжеві спеції й перетворювали звичайні, нічим не примітні об'їдки на вишукану, бажану всіма страву.

Але він заплатив за всю качку, а отже, і всі спеції на ній належали йому. Тому Земний Король струсив прянощі з крильця і простягнув його самому першому й найввічливішому жебракові — котові з обпаленими вусами.

Вагітна Бочка подумала, що крильце призначалося їй, а не котові, і спробувала вихопити його з рук Земного Короля. У розпачі кіт видав жалібне нявкання, немов благаючи не забирати останню надію.

Земний Король відсунув вологий ніс Бочки і вручив муркотливій тварині її вечерю. Кіт схопив зубами крильце і на прощання ще раз грайливо помуркотів.

Голодна собака влаштувалася на землі зручніше і продовжила плачно дивитися на людину з качкою, намагаючись викликати співчуття. За собакою з’явилися ще дві пари очей. До жебраків приєднався шелуха на прізвисько Пузо і його посіпака Шантана.

— Ти ж сам усе це не з’їси, — голосно і з претензією зауважив Пузо.

Земний Король як міг приховував своє важке дихання, хоча й не подужав навіть половини оплаченого ним бенкету.

— Ну, давай вже, ділися з братами й сестрами по вулиці! — нетерпляче, і вже вдруге звернувся до Земного Короля Пузо.

Тим часом коржики з качкою втратили колишній смак і вже набридали. Кожен новий шматок здавався зайвим.

— Ти мене чуєш, Шестипалий?! — демонстративно запитав Пузо. Вочевидь, він досі не зрозумів призначення білої пов’язки на руці Земного Короля і що вона приховує.

Земний Король дістав із миски з кісточками качачу ніжку, струсив із неї спеції й оцінюючим поглядом окинув усіх жебраків навколо.

Його погляд зустрівся з очима Бочки. Та грайливо замахала хвостом, і Земний Король вручив їй суху кісточку.

На відміну від худого кота, Бочка з радістю взялася гризти своє частування прямо на місці.

Земний Король продовжив складати в конвертики з молочного тіста запечене м’ясо, карамельну шкірку, свіжі овочі та темний соус.

— Пузо до тебе говорить! — просипів з-за спини Пуза його лизоблюд.

Земний Король демонстративно почав вдивлятися у свій чорний шип на столі, продовжуючи руками наповнювати новий коржик.

— Шестипалий! А ну давай, ділися жратвою! — з погрозливим кроком уперед вигукнув Пузо.

Пузо затуляв світло від вуличного ліхтаря, і його тінь крала яскраві кольори качки та овочів на столі. Його рука була стиснута в кулак, але Земний Король не бачив випираючих кісточок. Настільки товстим був Пузо.

Наш герой лише потягнувся до шипа, як на його стіл впала ще одна тінь.

Це був шелуха з доріг «Кишки» на ім’я Торіл. Вищий і кремезніший за Пуза. Його стиснутий кулак мав гострі кісточки. Шкіра на них натягнулась, ставши тоншою за молочні коржики на столі.*

Третім до столу підібрався Шантана, стаючи з іншого боку від Пуза.

Торіл подивився у байдужі очі Земного Короля і запитав:

— Ваша Величність, Пузо вам докучає?

Земний Король коротко кивнув, а обличчя Пуза скривилося від здивування.

Торіл зробив глибокий вдих, зігнув руку в лікті й завдав бокового удару Пузові в черевину. Пузо зігнувся від гострого болю. Не чекаючи на його реакцію, Торіл задав наступне питання:

— Ваша Величність, а Шантана вам заважає?

Земний Король знову кивнув.