10.

Його великий мішок із вісьмдесятьма зеленими мушлями швидко танув на очах.

Спочатку Мокуша забрала з мішка одну мушлю за таз з теплою водою, який вона надала Земному Королю, щоб той змив із себе сажу Чорного Лісу та бруд вулиць.

Ще одна мушля пішла на оплату бинта з особистих запасів старухи.

Щоб промити, а потім зашити його рану, Мокуша попросила цілих п'ять мушель за свої послуги та ще десять за рідкісні трави, що знеболять процес.

Земний Король не міг собі дозволити анестезію і, стиснувши зуби, терпів, як відьма повільно й із неприхованою насолодою зашивала рану на його руці.

Можливо, їй взагалі й не потрібні були всі ці мушлі, але вона не могла собі відмовити в задоволенні спостерігати, як страждав Земний Король, щоразу, як вона зменшувала його плату за принесений їй гриб.

Мокуша згадала, що головний інгредієнт «Зілля Без Імені»

— це зайвий безіменний палець. Як саме працює це зілля, вона не вважала за потрібне пояснювати. Замість цього вона розповіла, що дві Дааяни ніколи не уживуться в одному місті, а також що їй потрібні надійні помічники в майбутньому протистоянні.

Потім ще вісім мушель пішли на пляшечку з цілющим зіллям з написом «Проливень». Мокуша попередила про його обережне використання, тому що під час дії «Проливня» зникає слух, і все, що людина буде чути, — це рясний дощ.

Зрештою в Земного Короля залишилося всього шістдесят п'ять мушель. Може бути, цього вистачить на найменшого гуся в «П'яному Монасі».

Поки Мокуша готувала собі вечерю, вона надала Земному Королю шматок шорсткої тканини та вугілля, щоб той по пам'яті намалював обличчя бандитів. Але тремтяча рука та біль у культі видавали лише криві, розмазані обриси. Обличчя, чесно кажучи, не вийшли.

Куди краще в Земного Короля вийшли обриси Чорного Лісу та Попелястого Тришапочника.

Сморід від Мокушиного готування проганяв геть її дрібного гостя. Від пропозиції ночівлі Земний Король, як завжди, відмовився. У минулому причиною була побоювання, що дааяна може відрізати його шостий палець уві сні, а зараз йому було просто незручно знаходитися з істотою, яка ходить на вивернутих у зворотний бік ступнях.

Упала ніч. Шлях його був назад на вулицю.

Він ішов на звук вуличного гулу та міських ліхтарів, і в місці, де обидва ці фактори зливалися, його покликали.

- Гей, безхвоста мавпо!

Шепіт долітав із темряви каналізаційного стоку.

Земний Король опустився на коліно й побачив допитливий рожевий носик, оточений довгими сірими вусами.

- Сірий Хвіст бажає знати, що ти приніс Мокуші сьогодні, - пропищала товста пацюха з хутром чорного кольору.