3.

3.

Три сірі шапки тіснилися на худуватому ніжку попелястого гриба, складені у три яруси.

Одна.

Дві.

Три корони.

Помилки бути не могло, пошуки увінчалися успіхом. Земний Король знайшов те, заради чого прийшов. На превеликий жаль, цей маленький тришапочник він помітив лише після того, як через неуважність зламав цілих два такі ж гриби неподалік.

Повітря помутніло. Легкий запах жарини, до якого Земний Король вже майже звик, почав ще різкіше бити в ніс. З кожним новим вдихом під ребра впиналися десятки голок.

Земний Король у метушні вихопив з-під тканинного пояса шип із чорного скла і під корінь зрізав єдиний цілий тришапочник. Той прямував просто до кисета. Слідом за ним він шпурнув у мішечок уламки двох пошкоджених грибів и, звісно ж, дорогоцінну зелену мушлю.

Він біг із лісу, йдучи по стежці, яку сам же й протоптав.

Повітря ставало менше. Від бігу коляло тепер не лише в грудях, а й у боці.

Паніка. Мокуші не потрібен жоден гриб. Вона відправила його в цей ліс на загибель.

Земному Королю вже й не вірилося, що старушенція так прагне здобути якусь химерну поганку. Він запідозрив, що Мокуша провідала про його підробіток у Сірого Пацюка і побажала відправити його в Чорний Ліс на певну смерть..

Задуха від диму вбила б його вірніше і швидше, ніж найлютіше полум'я. Тому він подумки подякував Мокуші за її висохле, але по-своєму милосердне серце.

Який же він дурень.

Він задихався і кашляв. Бачив не далі витягнутої руки. І все ж Земному Королю вдалося добігти до скелі, по якій спустився в це чорне місце.

Дерево і камінь однаково поважали мозолисті пальці Земного Короля, тому він досить швидко видерся на скелю і нарешті вибрався з обителі вогнедерев.

Позаду нього розгорялося безмежне пожежисько. Білі хмари поступалися місцем чорному диму. Очі сльозилися, а волосся пропахло багаттям.

Навіс з дзеркалами, а тепер ще й Чорний Ліс. З сьогоднішнього дня у Земного Короля з'явилося цілих два місця, куди він поклявся більше ніколи не ступати. Втім, крамниця з дзеркалами все ж здавалася набагато страшнішою.

В його кисеті ховався єдиний у своєму роді триголовий гриб і цінна мушля. Попереду ж був зелений пагорб, і стежка навколо нього вела прямо до Міста Праведників.