Мурзік

Розділ 3

Минуло кілька тижнів.

Кошеннятам уже 5 тижнів. Вони бігали по горищу, лазили по коробках і постійно шукали пригод.

Того дня небо знову затяглося хмарами.

Мурзік , Емі та Рижуля розмовляли біля входу до горища.

Ніхто не помітив як руде кошення залізло у стару трубу, по якій стікала вода з даху.

Труба вела до дерева

Кошення вилізло на гілку дерева , і необережно стрибнуло вниз.

Саме тоді почалася гроза.

Блискавка освітлила подвір'я .

-Де Рудик?!-раптом крикнула Рижуля.

-Рудику!-кликала Емі.

Але у відповідь чувся лише дощ.

Раптом Мурзік почув слабке мявкання

Воно долинало з двору.

Кіт завмер.

Він дуже боявся грози.

Його лапи тремтіли, очі відчули страх, шерсть стала дибки.

-Я не можу....-прошепотів він.

Та потім почув знову жалібний писк.

І побіг.

Краплі дощу били його по морді. Гримів грім.

Але він біг далі .

Під деревом сиділо налякане кошення.

-Мурзіку!- пискнуло воно

Кіт обережно взяв його за шкіру і поніс на хату.

Коли вони повернулися , Рижуля мало не заплакала від радощів.

-Дякую тобі!

А Емі дивилася на нього зовсім по-іншому)

Уперше Мурзік відчув що переміг свій страх .

Подобається

#1046 в Фентезі
#228 в Міське фентезі
#183 в Бойове фентезі

Відредаговано: 17.06.2026