Чути пташиний лагідний спів, вітер колише листочки
Кошеннята усе їли і спали, але незабаром почали повзати та бігати . Біле кошення любила ховатися у кошику, сіре гратися з хвостиком, а руде постійно потрапляли у якісь пригоди. Мурзік навіть почав гратися з ними. І хоча він удавав суворого дорослого кота, але йому це дуже подобалося.
-Ти добре ладнаєш з кошеннятами,-якось сказала Емі.
-Просто стежу щоб вони не наробили біди ,-буркнув Мурзік.
-Звичайно- засміялася Емі лагідним сміхом.
Мурзік відчув як його щоки почервоніли.
Життя стало набагато веселішим.
Але одного дня сталося те , що ніхто не очікував....
Над селом знову почала збиратися гроза...