Ми йшли далі, коли раптом на шляху з’явився великий морозний вітер, який заважав нам рухатися. Я хитро стрибнув між деревами, і мої лапки показали дітям безпечний шлях.
— Мурчик, ти нас ведеш! — радісно вигукнула Ліза.
— Мяу! — відповів я, відчуваючи себе справжнім героєм.