Я, Мурчик, завжди думав, що життя — це теплий будинок, затишок на подушках Петрика та Лізи і запах сиру на кухні. Але сьогодні щось шепнуло мені: «Вийди назовні». Сніг хрустів під лапками, мороз щипав носик, а переді мною відкривалася велика біла пустка.
— Мурчику! — крикнула Ліза. — Де ти?
Я тихо пробрався за хвіртку. Серце билося швидше — пригода починалася.