Ця історія народилась з однієї думки: а що, якщо мурашки — це не просто реакція тіла, а послання? Щось невидиме, але глибоко справжнє.
Я писала її для тих, хто колись губив себе, питав, чи його почують, і шукав знаки у світі — іноді навіть у старому зошиті під ліхтарем.
Наташа, Фаїна, Поліна — це не лише героїні. Це частинки нас. Сильних і вразливих, тих, що бояться і водночас мріють. Іноді вони мовчать, іноді сміються, а іноді просто йдуть далі — з мурашками на шкірі, бо знають, що це важливо.
Ця книга — як записка. Якщо вона тебе знайшла — значить, тобі потрібно було її прочитати.
Дякую, що слухаєш. І бачиш — між рядків.
З любов’ю — Авторка