Мурашки не обманюють

Епілог

Вони залишили зошит під ліхтарем. Той самий — який вже бачив їхні вибори, сумніви, сни.

«Хтось знайде його знову. Але вже не ми.»

Підпис: Наташа. Фаїна. Поліна.

І далі — новий аркуш. Порожній. Але хтось уже йде по доріжці. Дивиться на лавку. І відчуває… мурашки.

— Це значить щось важливе, — прошепотав голос нового читача.

Бо мурашки не обманюють.

Історії починаються з тиші. І з когось, хто готовий слухати.

Кінець... або початок.

Подобається

#477 в Молодіжна проза
#104 в Підліткова проза

Відредаговано: 16.07.2025