Вишеньки

    Трохи далі від мурашника в якому жив Джо, був інший мурашник. В ньому жили бабуся з дідусем та інші його родичі. Зазвичай у гості до рідних він ходив з мамою і татом, братиками та сестричками. Сьогодні маленькому Джо батьки дозволили вперше самому піти у сусідній мурашник. Він взяв гостинці, які залишила мама для стареньких, і пішов знайомою дорогою.
    Через деякий час ходьби, побачив бабусю. Вона вже стояла на стежині та чекала онука. Джо зрадів і побіг її обнімати. Аж раптом побачив якісь великі червоні м'ячики.
- Що це таке? - спитав мурашка.
- Це ягоди, називаються вишні - відповіла бабуся - їх із самого ранку прикотив дідусь.
- Ой - йо - йой - чути голос десь за мурашником - допоможіть, ловіть вишні! 
    Бух - бух - роздався звук ніби щось ударилось. Джо побіг на зустріч дідусю. Прибігає, та бачить біля мурашника кілька ягід. Одна із них розбита. Вона була вишневого кольору, на вигляд дуже спіла та смачна. Велика тріщина посередині ягоди, а з неї почала витікати червона водичка - це сік вишеньки.
- Не справився, мабуть, зовсім старий - із сумом сказав дідусь. - Коли був молодий, міг піднести сам цілу ягідку, та нести на плечах досить довго.
    Джо стало цікаво, яка ж вона на смак. Наставив язичок і лизнув маленьку червону річечку, що продовжувала текти. Скривився, бо сік на смак був чуть кисленький.
- Він зовсім не солодкий! - сказав онук бабусі.
Дідусь почув ті слова засміявся і каже:
- Синку, допоможи мені дістати кісточки, та порізати вишеньки на маленькі шматочки. Онук з радістю почав виконувати вказівки дідуся.
    Коли усю роботу було зроблено, бабуся покликала вечеряти. А з віконечка мурашника дуже смачно пахли печені пиріжки. Джо щасливий побіг на кухню. Там вже на нього чекали мама з татом і ціла миска пиріжків.
- Ммм, який смачний червоний джем у середині пиріжка.
- Це вишневий - сказала бабуся ніжно посміхаючись.

**********************************
Якщо вам сподобались пригоди мурашок, прошу оцінити зірочками, та підписатись на автора. Для мене це дуже важливо!