Мур Нау

– А це точно він? – я дивлюсь на череп за який ладен відсипати досить велику гору незадекларованої готівки. Він менший ніж я думав, із слідами воску на тім’ячку.

– Моя репутація говорить за мене. У мене лише оригінали. Це череп Мурнау, або точніше пана Плумпе, − у нього починається тремтіти нижня губа. Як у кота, коли той бачить голуба за вікном. Здається мені вдалося його образити. − І попереджаючи ваше наступне питання, − продовжує дилер, − віск на тому місці, де у маленького Фрідріха колись був fonticulus posterior, означає що хтось вже намагався провести ритуал вивільнення.

Мені подобається його повільна манера говорити, ці архаїчні медичні терміни, що роблять його частиною богемного світу. Але ж гола довіра це мовітон двадцять першого століття.

– Репутація це звичайно чудово, але може у Вас є якійсь сертифікат на череп чи хоча б тест ДНК…? Звідки я знаю, що це точно він?

– Шановний, ми з вами гаємо час. Може ви ще й чек на товар забажаєте отримати? – чоловік барабанить тонкими пальцями із довгими нігтями по мертвій кістці. – У мене на цю голову стоїть черга з режисерів і сценаристів. Люди зі світовим ім’ям. Гільермо Дель Торо хотів обміняти череп на свою резиденцію в Лос Анжелісі, але ви були першим і зараз він чекає результатів нашої зустрічі. Як я казав, для мене репутація не порожній звук.

– Сам Дель Торо?

– Уявіть собі, шановний, – чоловік показує мені чат, в якому останні кілька повідомлень це лише благання передзвонити. – Страшна людина. Містик. То берете чи ні?

Я дивлюсь на порожні зіниці мертвого баварця. В них безодня ідей і сила, яка дозволить реалізувати мій амбітний проект. Принаймні так стверджував медіум, на якого я оформив щомісячну підписку. Окрім «щотижневого звіту духовного тиску» він дуже сильно допомагав мені із кріптовалютною біржою.

– Беру, – я віддаю чоловіку пакет з грошима і той віддає череп. Коли він опиняється в моїх руках, я відчуваю енергію, що клекотить в цьому артефакті. Вона безмежна. – Є поради як його краще застосовувати?

– Вибачте, інструкції закінчились в 40-х, – продавець посміхається і я вперше бачу його довгі клики. Моторошні і гострі. Він ідеальний кандидат на головну роль в моєму майбутньому шедеврі.

– Ну хоча б натякніть як його активувати…

– Кажуть в таких випадках допомагають коти, – він все ще сповнений таємниці.

– А без кішок ніяк? У мене на них алергія, – розумію, що це звучить смішно, але нічого не можу вдіяти із природними вадами.

– А ви заведіть гіпоалергенних. Точніше породи, у яких менше білка Fel d 1. Наприклад Сфінкс. Стерилізація або кастрація ще більше знижує активність алергена.

– Дякую, – мені стає трохи ніяково, через те, що я мушу стерилізувати когось, аби мені стало краще. Хоча це непогана експозиція для фільму жахів.

 – Приємно мати з Вами справу, – чоловік старомодно киває і спокійно виходить у відкрите вікно моєї невеликої дизайнерської кухні. Вампіри завжди полюбляли театральні фінали і саме за це їх обожнюють в кінотусовці. Звук від його крил зникає в темряві за кілька секунд і ми залишаємось з черепом наодинці. В цілковитій тиші.

– Він казав про котів, які допоможуть активувати череп, – я розмовляю із медіумом по zoom. Спеціаліст певен, що віртуальний зв’язок безпечніший для його енергетичного поля.

 – А що вас так дивує? – медіум паралельно підрихтовує свої ідеальні нігті, – для того, аби створити зв’язок з потойбіччям вам потрібно завести дві кішки.

Відчуваю себе дилетантом у питанні активації темної енергії і радію, що маю нагоду спілкуватися із справжнім профі.

– Чому дві? – я уявляю як моя алергія збільшується в геометричний прогресії.

– Ну як би вам пояснити на рівні земних вібрацій… це… котоконекшн, – медіум каже це так серйозно, що моя посмішка помирає в куточках губ. – Одна кішка – це приймач що має бути у вас на руках, інша передавач, що доєднується до черепа і з’єднується з його енергетичною сутністю. Далі справа суто технічна, адже ці істоти мешкають одразу у двох вимірах. Вони муркотять, створюючи правильну частоту вібрації і таким чином не тільки утворюють стабільний конект між собою, але й стабілізують духовний шум після вивільнення.

– Ви щойно сказали, що енергія мертвого режисера-експресіоніста потребує духовної стабілізації через пару кішок? Я все правильно розумію… – мій пародоксометр ламається на цій фразі, але ж я вирішив йти до кінця.

– Звичайно ви можете запросити двох сильних медіумів, які створять правильні вібрації, – спеціаліст знизує плечима. – Але повірте, дві кішки – це найбюджетніший варіант, – він відкладає пилку і дивиться на годинник. Усе в його жестах каже про те, що наш час закінчується, а я не той «золотий» клієнт, заради кого він продовжить сеанс.

– Моя алергія не завадить зв’язку? Може я чхну у найневдаліший момент і конекшн обірветься.

– Поки муркотіння триває – триває і зв’язок. Навіть якщо чхаєте - не випускайте кішку-приймач з рук, – він задоволено дивиться на свої нігті і навіть не підіймає очі на камеру.

­ – А якщо я її не втримаю, або вона вистрибне у мене з рук…, – ця енергетична схема здається мені досить нестабільною.