Кохання з пестощами до нестями

Мільйони років смачна їжа на столі зближувала людей: знайомих, не знайомих, друзів, ворогів. І сьогодні вона також стала місточком між двома, майже незнайомими людьми, швидко допомагаючи налагодити контакт один з одним. Смачні наїдки та пляшка червоного вина і у висновку за тридцять хвилин вони стали мало не давніми друзями.

- Ким працюєте? – запитав Антон дівчину, вже знаючи багато подробиць про неї.

- Раніше я була ріелтором, - почала Аріна здаля, - потім стала брокером, а зараз я працюю провідним менеджером в закордонній компанії, яка нещодавно зайшла на наш ринок, - відповіла, як на духу, бо давно чекала цього питання.

- Та невже? – здивовано перепитав він, зробивши декілька ковтків вина.

- А що? У вас є якісь упередження для такої професії?

- Зовсім ні, - відповів той, - просто це те, чим і я займаюся.

- Та невже? – зробила вигляд, що здивувалася, аби не викрити свою невеличку аферу.

- Так. Ще вина? – по-своєму запропонував Антон продовжити, на початку навіть не уявляючи, що цей вечір стане настільки цікавим та приємним у висновку.

- Не відмовлюся, - засяяла дівчина своєю приємною посмішкою та піднявши келих, протягла його Антону. - За кермо мені вже сьогодні не сідати.

Поки чоловік заново наповнював бокали, маленьке та пухнасте створіння, що до цього сиділо тихо та спокійно, змінило свій настрій. Воно, ніби вимагаючи до себе уваги, своїми гострими кігтиками подерлося по штанях Аріни та за кілька секунд вже сиділо на її колінах, активно щось винюхуючи. Завзяття цього непосидячого тільки збільшувалося, поки маленький нахаба не заліз на стіл, в пошуках чогось смачненького.

- Вибачте, - проговорила дівчина та знявши волохате маля, знову посадила його на свої коліна, вказавши йому місце.

- Та нічого, - посміхнувся Кувалдін та вперше з цікавістю подивився на сіренького, за мить підтягнувши свій стілець зовсім близько, аби мати змогу погратися з кошеням.

- Кажи малеча, як тебе звати? – навіть нахилився, погладжуючи мурлику по голівці. - Ну давай, - перейшов по спинці, вже масуючи набите смачненьким пузико. - Мур-мур, - мурчав Антон до котика, ніби говорив на його мові.

- Мур-мур-мур, - підхопила Аріна його пісню та в рифму придумала малечі ім’я, - Мур-мур – Амур, - у дівчини навіть очі засяяли від несподіваного варіанту, який був настільки влучний.

- Дивись, як добре тобі підходить це ім’я, - кинув оком чоловік на дівчину, а потім знову повернувся до мурлики.

Від вина вони обидва були розслаблені та поводилися невимушено, стерши всі кордони та упередження. Їм настільки було добре разом, що Антон забув про образи повністю, а Аріна забула чого сюди насправді прийшла.

- Ви знаєте, - задумалася довговолоса красуня та озвучила те, про що зараз думала, - аби не кіт, то я б на вас точно не впала, а мою машину не забрали на штраф майданчик, і ми, напевно б, не сиділи зараз за одним столом у цей святковий вечір.

- Пограємо в карти? – вислухавши її припущення, чоловік зіщулив очі та посміхнувся лукаво, підбиваючи гостю до азарту.

- В карти? – перепитала, здивована від пропозиції.

- Так, - відлипнув Антон від кота та сів рівно, вдивляючись в гарне обличчя перед собою. - А що тут такого?

- Нічого, просто я вже й не пам’ятаю, коли останній раз в них грала.

- То, якраз буде можливість нагадати, - встав із-за столу та за хвилину повернувся з новенькою колодою, яка, неначе чекала своєї участі.

- В дурня? – випросталася дівчина та діловито підтягнула стільчик до столу, спритно відставляючи тарілки в бік, аби розчистити територію для грального поля, минаючи бокали з вином.

- Так, - задоволено відповів той та знову всівся біля Аріни, вже майстерно тасуючи колоду. - На роздягання? – перепитав так, ніби між іншим, а у дівчини очі розширилися від цього питання.

- Ви точно не збоченець? –  вирвалося в неї згодом не то грайливим тоном, не то – ледь зляканим.  

- А ви? – запитуючи, очі чоловіка горіли як іскорки, а посмішка сяяла, підбиваючи грішити без зайвої думки та з задоволенням.  

- Можливо, на бажання?

- Впевнені? – перепитуючи Антон навіть бровами пограв, і від такого грайливого настрою, Аріна знітилася.

Звісно вона хотіла виграти у противника бажання та побажати, аби той взяв її до себе на роботу. Як там говорять: “Картковий борг – священний”. Але, якщо він виграє та загадає щось таке…

Ох, ігровий інтерес та простий розрахунок йшли у розріз один одному. У співвідношенні у дівчини одягу було вдвічі, а то й втричі більше. Почне зі шкарпеток, а там побачить. Головне в перші розклади зрозуміти сили противника, а далі, як буде. Відмовитися можна в любий час.

- Тоді, краще на роздягання, - видихнула красуня, обдумавши.

- Гарний вибір, - відповів Антон та, як задоволений кіт, роздав карти.  

Гра заполонила їх з головою. Першу партію виграла Аріна, та чи так було насправді. З першого ж програшу Антон зняв свою футболку залишившись на половину роздягненим і з того моменту гра у Аріни не пішла.

Напевно таким був підступний план Кувалдіна, аби дезорганізувати противника та винести його на ношах за межі поля, адже цей відволікаючий маневр настільки прикував голодні та грайливі від алкоголю дівочі очі до себе, що в карти дивитися у Аріни не було ні часу, ні бажання. 1:5 на користь господаря квартири і залишившись в одній нижній білизні, піддата гостя капітулювала перед загарбницьким натиском свого противника, який загріб по чесному вигране та сповна насолоджувався виграшом.

Температура в кімнаті швидко підскочила, а в повітрі зазвучала музика, що складалася із пристрасних стогонів. Для цих двох, світ сьогодні перевернувся, змінивши все, що було "до", трансформувавши його в "після". Атмосфера, що кружляла навкруги тапер повністю відповідала пристрасному святу, і тільки маленький пухнастий клубочок мурчик Амурчик зовсім не звертаючи уваги на дорослі ігри, грався прозорою шторою, навіть не здогадуючись, що він поклав початок цьому коханню з пестощами до нестями.