Глава 12

ГЛАВА 12

Мирослава відзвичаїлась від стандартного робочого режиму з дев’ятої до шостої, тому завалилась до квартири з єдиним бажанням – влягтись у ліжко. З вітальні вигулькнув пухнастий кіт, щоб привітатись до дівчини, потершись об литки. Вона почесала йому за трикутним здибленим вухом та перевірила, чи достатньо в мисці корму. Кіт чомусь їв мало. Вилизуючи і без того чисті лапки, він більшість часу спостерігав за вулицею з підвіконня на кухні, можливо, виглядав свого справжнього хазяїна.

Поки Міра нарізала овочевий салат на вечерю, вхідний дзвоник сповістив про відвідувачів – Поліна прошмигнула разом з Дмитриком, щоб пригостити улюблену тітку тістечками з родзинками. Дівчина взяла на коліна пухкенького племінника, доки невістка розливала чай та викладала кекси на овальну таріль. Ледь побачивши Поліну, пруткий кіт зіскочив з підвіконня та кинувсь лащитись.

- Ні, - відпихала його жінка. – Ні.

- Му, - малий в тварину тикав пальцем, якого напередодні поривався запихати до рота, та тітка не давала йому цього зробити. - Му!

Стале мукання та нікання розсіялось манюньою кухонькою.  

- Дмитрику, ніяке не «му», - суперечила Мирослава, поправляючи племіннику завернутий комірець.

- Му! – стояв на своєму Дмитро, дотягуючись до вертлявого хвоста. – Му!

- Лисенятко моє, кіт каже няв, а собака – гав, - навчала тітка.

- А Шеремет каже: «Залишайся допрацювати», - вкинула шпильку Поліна, подаючи зелений зі щіпкою ромашки.

- Поліно! Гумор твій аж ніяк недоречний, - зауважила дівчина, втомлена від випадів невістки.

- Ще й як доречний, - Поліна притримала горщик з квітами, аби його ненароком не перевернув кіт, поки стрибав на підвіконня. - Знаєш же ж, в кожному жарті тільки десять відсотків жарту, все інше – правда.

- Ми з Віталієм Володимировичем сьогодні визначились з моїми прямими обов’язками, - пропустивши повз закид жінки, повідомила Міра. Вона жувала листя салату, яке зачепилось за підборіддя, і племінник бажав його піймати.

- Нічого собі! Оце так, - награно затисла серце Поліна.

- На завтра він призначив перше засідання міської ради після обрання. Буду там у ролі заступниці. Ех, - Мирослава підділась нервуванням, адже збори чиновників – серйозна подія, до якої треба бути готовим на всі сто, де уважність та кмітливість повинні супроводжувати на кожному кроці.

- Інтригуюче, - не вразилась Поліна, відсьорбуючи гарячого чаю. - Купа зажерливих свиней одягнуть святкові краватки, вийдуть показатись у світ, щоб створити видимість роботи. Пофотографуються для преси й повернуться до шикарних маєтків за містом.  

- Думаю, під керівництвом Віталія Володимировича ситуація зміниться, і твоя думка теж, - підкреслила заступниця мера.

- Всі так кажуть, коли на посаду заступає нове обличчя, - хмикнула жінка, гіпнотизуючи тістечка. - Та в конці-кінців всі вони перетворюються на ненаситних загребущих кретинів.

- Шеремет не такий. Не стане, - чітко висказала точку зору Міра. 

- Іншого заперечення від тебе марно чекати. Твій коханий мер, все-таки, - іронічні наголоси стрімко просочувались крізь слова.

- Я проґавила той момент, коли додався «сміливий» прикметник, - несподівано для себе спокійно проговорила дівчина.

- До цього часу тільки подумки промовляла, берегла твої розхитані нерви, - Поліна забрала малого, що розпхинькався через те, що не отримав шматочок кексу, котрий вициганював у матері.

- Тобто, зараз тобі стало різко наплювати на них? – запитала дівчина, підтягуючи глибоку чашку, запашний трав’яний напій в якій трохи охолов, й махнула:

- Один біс, завтра вони вщент зітруться.

- По-перше, слідкуй за язиком при дитині, - невістка осудливо шикнула, - по-друге, чому?

- За мною закріпились журналістські задачі. Продовжуватиму вести блог. За допомогою дописів я маю вибілювати репутацію місцевої поліції, - переказувала головне з розмови з Шереметом. - Для цього виділятиму декілька годин на тиждень, щоб той слідчий, який до нас на дитячому майданчику підходив, видавав мені підходящу до друку інформацію.

- Ти і той красунчик слідчий - напарники? – прицмокувала чаєм Поліна.

- Він не красунчик, - відрізала заступниця мера.

- Так розплющ очі, крихітко.

- Ой, відчепись, - фиркнула Міра.

- Можеш Шеремету так сказати? – підхльоснула жінка.

- Ти не вловила суті, - обминала неприємні питання дівчина. - Усіма правдами та неправдами доведеться якось визволяти відділок з лап ЗМІ, а я ще не винайшла оригінальний спосіб.

- Байдуже. Ти і… як його… О-олексій! Ммм, разом. Спільна праця зближує… - Поліна обожнювала роздратований вигляд дівчини: щоки роздувались, очі викочувались, що було вкрай смішно і мило. - Хочу на це подивитись.

А Міра не хотіла. Не хотіла так сильно, що простояла перед парадним входом до поліцейського відділку ледь не з півгодини. Вона так боялась зустрічі з Пилипчуком, що весь день мигнув суцільним двадцять п’ятим кадром з марудною позачерговою сесією міської ради, на якій Віталій Володимирович примусив депутатів проголосували за скорочення кількості депутатів в мерії. Міра вже встигла опублікувати допис, де описала основні тези засідання та процитувала Шеремета: «Ми рухаємось вперед. І тільки вперед, скидаючи зайвий баласт. Десь скорочуємо зайвий персонал, десь прибираємо задубльований функціонал, а десь замінюємо перекладання паперів цифровими технологіями. Я неодноразово наголошував, що принесу з собою відчутні зміни. Вони торкнуться кожного: і того, хто присутній у цій залі, і того, хто споглядає у телевізорі. Від мене не сховатись». Тепер за дівчиною лишилась остання справа на сьогодні – перегляд старих протоколів з вдало розкритими злочинами. Вона з гіркотою визнавала, що поліцейський відділок потихеньку обертається на другий дім – частота її перебування в закладі сягнула крайньої відмітки. Заступниця мера не сподівалась на доброзичливе ставлення слідчого, особливо після історії з рунами, тому набрала побільше повітря в легені, аби вистачило на тотальне ігнорування. На її превеликий жаль, Олексій висідав у своєму кріслі зовсім один, злісно клацаючи в телефоні. Місце Антона пустувало, але кабінетом крокував ледь вловимий запах його незмінного ментолового одеколону, отже, чоловік десь тут, і для Міри не все ще втрачено.