Глава 5

ГЛАВА 5

Позіхаючий ранок гостинно благав розплющити очі, щоб сповна насолодитись грайливими сонячними зайчиками, потягнутись у ліжку та поніжитись ще кілька хвилин, доки вдалині витьохкують горобці та гудуть працелюбні бджоли. Міра б охоче повелась на вмовляння, але за ніч не стулила очей. Вона загукувала світанок власноруч, безцільно розглядаючи де-не-де висвітлені зорі на підвіконні. І коли нарешті одноокий диск, висолоплюючи язика, покотився по небосхилу, дівчина наливала восьму чашку розчинної кави. Втома не полонила тіло Міри, проте дрібні капіляри на склерах надулися й норовили полопатись. Серце божевільно калаталось. Здебільшого в цьому винен кофеїн, що боровся з лейкоцитами за титуловане домінування.

Тиха скорбота, що осідала пекучими порохом на душі, вже вивела декілька ледь помітних, втім в’їдливих зморшок. Провалитись в забуття – мрія, на шлях до якої міра ще не ступила. Останні дні безкінечною стрічкою крутились на повторі, без рекламної перепочинку. Біль від втрати та шокуючих звинувачень скував тіло, тож дівчина могла тільки сидіти та жаліти себе.   

Та все ж основною причиною безсоння був страх, який пустив своє коріння в серце дівчини. Чорні деревинки, ще з вчора неохайно розсипані на кришці вінілового програвача, без особливих зусиль манили. Раціональна частина мозку горланила, аби скоріше позбавитись від невідомих об’єктів, що несуть очевидну загрозу. А інша півкуля, що поклонялась ідеям про незбагненне, вертіла Мірою немов лимонно-кремовим маршмелоу на відкритому вогні, шепочучи: «Покрути. Перевір. Поглинь». Міра довго обмірковувала правило трьох «П». Схоже, в її житті з’явилась таємниця, що непроханим гостем завалилась на чашечку чаю.   

Все на світі має логічне пояснення. Навіть магія. Десь вона бере свій початок й десь закінчується. У всього є своє призначення. Будь-якій події передує причина. І всі події взаємопов’язані. Прості правила, яким дівчина довіряє, підводили її. Зараз вона не бачила ні причин, ні зв’язків. Заковикою були саме символи, які взялися практично нізвідкіля та одразу стали впливати на хід подій.

Дивитись у вікно набридло, там сонце вже не лоскотало шкіру, а безжально пропалювало сітківку. Міра тричі пройшлась повз вініловий програвач. Пересилюючи свої побоювання, вона висипала всі знаки на килим, розкладаючи один за одним.

- Що ви таке? – рішуче налаштування прояснити ситуацію взяло контроль, тож дівчина звернулась до світової павутини.

Не маючи більш точного терміну, в пошуковому рядку Міра надрукувала: «Магічні символи». Понад сто п’ятдесят тисяч статей містили поєднання цих слів. Дівчина відкрила першу вкладку, з якої при першому кліку вискочив авторський малюнок, на якому незграбно поєднувались рослини, тварини та небесні світила. Міра допустила, що вони символізували єдність всього сущого. Вона пообіцяла замислитись про це пізніше. У статті з позначкою «ворожіння» були зібрані головні магічні знаки та розкривалось їхнє значення. Йшлося про містичні символи та окультизм, які або ставлять під сумніви, або ж забороняють релігійні конфесії.

- Окультизм суперечить внутрішній природі речей. Підходить, - погодилась з собою Міра, в нозі все ще легенько холодило після впливу деревинок.

Гортаючи сторінку, дівчина зачіпалась за малюнки містичних знаків: хрест з перевернутою вісімкою на кінці, петнтаграмма, свастика, перевернутий хрест, чорно-біле коло Дао, Анкх, кристалічна куля, переплетені трикутники, зациклене око. Міра вже бачила ці символи, їх достатньо навкруги, ними бавляться і в політиці, і в мистецтві, але вона ніколи не заглиблювалась у їхній сенс. Тепер її очі широко відкриті, а мозок швидко категоризує та структурує прочитану інформацію. Спина затекла, заворожена слов’янськими, східними, давньогрецькими та давньоєгипетськими знаками, Мирославаа не змінювала позу протягом години. Вивчаючи дивні символи, поступово дівчина марніла – про її знаки поки ані слова, ані картинки. Дослідження паранормальних явищ вимагає зосередженості, терплячості та віри. Міра мала віру, вона їй врізалась червоними короткими смугами на тілі. Дівчину турбувало, що, скоріше за все, магічні символи-прямокутники уособлювали зло. Якщо гіпотеза вірна, чому вони сповіщали про необхідність допомоги?

Чорні лінії-знаки у статті почали дратувати, бо дівчина шукала зовсім інше. Вона майже здалась, як в кінці сторінки на малесенькому зображенні красувались вирізьблені на світлому дереві червоні символи. Міра їх пізнала – такі самісінькі знаки (за виключенням кольору матеріалу) лежали поряд з нею. Символи, названі рунами, визначались як давня північно-західна абетка.

- Абетка? – на краю підсвідомості дівчина полегшено зітхнула, бо не мала наміру зв’язуватись з відьминим чаклуванням. – Всього-на-всього письмо? Але як…

Дівчина поворушила плечима, потерла скроні й прочитала:

- Первинна рунічна абетка - старший футарк, в якому 24 символи, молодший футарк – похідна писемність, до якої додавались або віднімались літери-руни. Руни вживались на германських землях як письмо та символи для ворожінь, здебільшого захисту. Воїни наносили символи на щити та списи перед боєм, вірили, що рунічний напис – оберіг. Археологічні знахідки підтверджують дане положення.

Текст  на цьому обривався.

- Так вас рунами кликати? – звернення до золотавих креслень на деревинках вийшло ніжним, Міра неначе вперше привіталась до них.

Символи почало потроху трясти, серцебиття дівчини прискорилось, а кінцівки заніміли. Криві знаки ледве-ледве піднімались над килимом і знову падали, поки зовсім не завмерли.