О - октава.
Продовжимо тему. О – октава великого музичного твору. Кожен проживе свою пісню, складну, чи ні, проте зрозумілу, але лише собі й найближчим. Та й пісня ясна більшості - чи немає в тому грубої артистичності та підлабузництва? Це на смак.
Не знаю - чи можна прожити під чужу дудку? Одна октава вмістила фрагмент тріщини, а інша – ні.
Тоді я зрозумів, що прожив октаву, що пісня – життя живе, але не все – частинами. А інша пісня недопетою залишається.
Що прожите? Кому це важливо?
Не так важливо, поки не прийдеш до точки.
А за вертикальними рисочками - наступна октава, більша за музичні періоди.
Є парафрази - майстерна імпровізація загальної теми, віртуозне виконання пояснення досвіду, що накопичився. І це є мистецтво життя тролів.
Я якось був похмуро засмучений.
Туу - тікі вудила під льодом рибу.
- Воно... ніколи не повернеться. – сказав я.
– Хто? - Запитала Туу-тікі.
- Сонце! – закричав я.
- Це ти дарма! – відповіла Туу спокійно.
Ми удвох довго прислухалися до віддаленої луни, яка вторила:
- ...Сонце! Онце, Онце, Онце ...
- Не поспішай так, - продовжила Туу. - Сонце щодня сходить, вийде і сьогодні. Забери свою мордочку, тоді я зможу вибратися з ополонки.
Вона вилізла і сіла на круту драбинку купальні, понюхала повітря, прислухалася і сказала:
- За годину. Сідай і чекай”.
Я чекав.
І воно, щоправда, вийшло.
Відредаговано: 10.04.2026