Муми
4
От і розмірковую я, теперішній (покірний слуга ваш): а чи варто так копатися в тому останньому оповіді? Знати про ту велику чужу країну?
Адже то нас і занапастило, що взяли на віру, взяли знаки, повитягували голови, пішли — аби куди, тільки геть. А вийшло – у різні боки.
Розмірковую я: від уродської душі Мумі вийшло все так і не так - співчуття. Віра наша така.
Емотивна довірлива природа. Вийде: жити без усіляких фантазій та вигадок не можна, а слухати байки про іншу країну можна. Кожен крок тієї напівбайдужої історії тепер відбивається ярами на наших долях. Кожен крок...
Негода в картині, і я у вічному очікуванні дощу та грози стою під парасолькою. Тьмяне світло старого гасового ліхтаря.
Моє обличчя приховано, немає перспективи, дивлюся під ноги.
І вірно під цей кожен крок, що розбавляється в брудній колоді калюж, думаю про єдине - як би не плюхнутися пикою в фіолетову водицю.
Ось як думаю я тепер про КОЖНИЙ СВІЙ КРОК. Не інакше.
Відредаговано: 10.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
