Муми

2

Двадцять років тому, як розорився наш будинок, наш блакитний будиночок у чудовій долині, повній квітучих дерев, де з гір стікала вузька прозора річка, що обвиває його.
 

   Покотила життя круговерттю, незрозумілим таким шляхом. 
 

Вертишся з ранку до вечора, в метушні суєт, непробудної і безглуздої.
 

І лише вночі так, лише вночі у яскраве небо зоряне поглянеш і згадуєш дядечка Ондатра, наші катання з Туу, чарівний капелюх, комету...
 

Подумки я проходжу до сараю і видерся нагору, туди, де чекає мене юрба комарів і свіжий, холодний сірий вітер, так я його розумію, бо особливість повітря зверху сінної - якась напівпрозорість і тверда прохолода. І тут здаються такі історії, яких сам чарівник не вигадає. 
 

Я не можу їх переказати. Їх треба пережити.
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше