Муха

Осінь провітрює вулиці. Муха робить широкі кола між трьома будинками, ніби з’єднує їх невидимою крейдою. Ну що ж, гадаю, ви здогадалися, що павутиння брехні та горя міцно обплело цих людей.

Муха не могла знати про це, але всі троє вже багато років тісно пов’язані своїм нещастям. Тими самими, нічого не значущими словами — «без ускладнень», що тихо тримають їх за горло.

Муха не могла знати про це, але всі три історії — одна. Колись молодий лікар поставив підпис «без ускладнень», бо хтось прийшов і сказав: «краще так». Колись молодий інвестор відкупився від чужого горя — і взяв у борг у самого себе. Колись дівчинка виросла без батька, без підтримки і не витримала тягаря, що зветься «життя».

Вони живуть на одній вулиці. Можливо, інколи вітаються в черзі. Але навіть не підозрюють, що ненароком вплинули на долі одне одного.

Муха не могла знати про це, але «без ускладнень» не існує. Усе в житті складне, кожне прийняте рішення має наслідки. Справедливі чи не дуже.

Муха не підкаже розв’язку. Вона вже втрапила в павутину і не знала, що жити їй залишилося недовго. Як і не знала, що в павутину потрапила не тільки вона.

Тому сподіваюсь, ви, як і муха, не чекали на щасливий кінець. Бо ця історія про інше. Вона — про наслідки та відповідальність. Про невловимий взаємозв’язок різних, на перший погляд зовсім не дотичних одне до одного життів. Про переплетення, про які ви навіть не здогадувалися.