Розділ 7

В кафе я прийшла рівно о 12, але Яніна вже була там. Мені було дуже цікаво подивитись на її очі в реальному житті. Невже, вони ідентичні тим, що я так довго намагаюсь забути? 

- Добрий день. Дуже рада, що ви все ж прийшли, Кароліно, - навіть не встала. Так і залишилась сидіти, попиваючи каву. Поряд вже був, якийсь веганський салат. 

Виглядала ця дівчина досить калоритно. Голос, ніби оксамит, який затягував у свою безодню. Червоні губи, чорна довга сукня з мереживом на рукавах, дуже багато кілець з браслетами та червоний шарф на шиї. Вона, ніби не з нашого всесвіту. Поринена у мексиканську міфологію. Навіть запах від неї йшов диму та воску. 

Ми з нею були максимально різні. Як інь та янь. Як біле та чорне. 

Заглянула у її очі. Так. Вони просто ідентичні тим, про які я згадую кожен день. Що ж, познайомимось. 

- Я теж дуже рада, що познайомилась з такою видатною особистістю, як ви, - видавила з себе усмішку. - То, що ви хотіли? 

Оглядала мене декілька хвилин. Настільки пристально, що я навіть нічого нормально не змогла замовити, лише води попросила. Чомусь, стало дуже душно. 

- Не треба так хвилюватись. Я всього лише хочу замовити у вас статтю. Нічого особистого, - але при цьому вона не відривала від мене погляду. Пронизливого. Стало не по собі. 

- Що ж... Чому саме я? В Одесі, та і взагалі в Україні, багато журналістів краще за мене. 

- Відчуття, ніби ви не хочете заробити грошей. Але впевнена, хочете, - знову посміхається. Здається, ніби це її єдина емоція. - А я хочу статтю, яка буде коштувати тисячу доларів. Думаю, цього буде досить для окремого розділу у найближчому номері? 

- Звісно, вистачить. Тема та якісь окремі побажання? - дістала записник. Треба взяти себе в руки, вона звичайна людина. 

- Стаття про моє повернення та моду в Україні, якщо її спробувати поєднати з Мексиканською. Це все повинно витікати у відкриття нового нічного клубу в центрі Одеси, бо його відкриваю я і мені потрібна реклама. Всю іншу інформацію я відішлю вам на пошту. 

- Гаразд, що з приводу інтерв'ю? Його було б доречно вставити всередину. - намагаюсь дивитися, лише в записник. Не витримаю її погляду. 

- Ні. Інтерв'ю не буде. З вашим директором я домовилась. До зустрічі, - вона встала. Ще раз оглянула мене та посміхнулась своїм думкам. 

На пошту майже одразу надійшли посилання на весь потрібний мені матеріал. Дивна вона... 

*** 

Алія 

Що ж, прямо на роботі я замовила квитки до опери. Можу сказати одне, це жах, як дорого, тому це буде останній мій похід в театр. 

Зарікатись, що мені не сподобається не хочу, бо після війни я вже нічому не здивуюсь (до речі, наступний том вже на пошті і я дуже хочу його забрати), тому просто чекаю цього вечора. 

Роботи в перші дні не так багато та і керівництво вийшло ще не все, тому я вирішую краще вивчити справу, що підкинув цей хлопчисько. Він дивний, але зміг мене заінтригувати. Я ж все одно зможу відмовитись, якщо це просто його особиста параноя, тому подивимось. 

Романова Яна Олександрівна. 

Народилась 1995 року у місті Одеса, у пологовому будинку 4. 

На фотографії була дівчина зовсім не схожа на ту, з якою порівняв її мій новий знайомий. Та маленька, ніби залякана дівчинка ще навіть не бачила світу. Ні його радощів, ні його жорстокості. В ній не було нічого схожого на Муерте. Навіть хрестик на шиї висів. А зараз, як я розумію, вона вірить у культ богині смерті. 

*** 

За години дві я перевернула весь інтернет та знайшла купу відмінностей між дівчатами. 

Яна Романова - дитина (так, саме дитина) з синдромом відмінниці та хорошою сім'єю. Коли вона зникла ця сама сім'я була повною. Дівчинка жила з мамою, татом та старшим братом, але невдовзі після зникнення дитини мама померла. Напевно, не витримала таке горе. Інформації з цього приводу я не знайшла. До речі, про брата також нічого не має. Ніби, архіви гаренько хтось підчистив. 

Також дівчинка вчилась на бюджеті, на факультеті філології в одному з найкращих університетів Одеси. Не погано... 

Яніна Муерте - волосся чорніше ночі, а губи червоніше крові. Купа прикрас та прямо-таки запаху Іспанії. Вона ідеальний представник їх моди та їх релігії. Справжня копія богині смерті. Вже більше трьох років займається дизайнерством в Іспанії. Відкрила свій модний дім та досить швидко знайшла своїх фанатів. На День смерті у неї скуповують купу костюмів статні іспанці. 

Що ж, вони зовсім не схожі. Ну взагалі. Єдине, що може викликати підозру - це те, що в інтернеті не має жодної згадки про дитинство Муерте. Але ж це може бути просто збігом, як і ім'я, яке, лише схоже. Все наше життя складається зі збігів. До того ж, якщо б дівчина хотіла переховуватись, навряд чи залишила таке схоже на справжнє ім'я. 

Все заплутано, але мені не треба в це лізти. Я вже в самому початку зайшла в глухий кут, а що буде далі? Не знаю... Треба переговорити з цим Тимуром.