5. Відьма яка перетворила прокляття на дар

Деякі привиди полюють на живих. Переслідують їх, намагаючись віднайти в їх очах своє віддзеркалення. Сумно блукають поміж застарілих цегляних будинків, новобудов, цвинтарів та храмів. Живі не здатні їх бачити, окрім місячників, котрі провалюються в сновидіння де їм відкривається завіса потойбічного світу. Тонка межа між світом живих та мертвих стирається. Місячники з легкістю розмовляють з примарами, торкаються їх, дають можливість робити все теж, що при житті, впускаючи їх у світ живих крізь свої сновидіння.

Сомнамбулізм – розлад в людському та рідкісний дар-прокляття в потойбічному світі.

Місячник – маяк в штормову негоду для примар, які виходять з тіні, щоб промовити своє останнє слово та віднайти спокій.

Альвіна Левіна з дитинства чула оповідки від бабусі про таємничих місячників, на яких лежить давнє як світ, прокляття від відьми, магія якої ще давніша. Чула сотні розповідей від інших знайомих відьом про існування надприродної людини, яка здатна розмовляти з примарами, проводжати їх душі. Переказів, написаних книг було вдосталь, але ніхто жодного разу не зустрічав місячника особисто.

Альвіна звикла до сумних русалок на річках, маленьких піксі, що ховались в  листві, домових, які дбайливо стерегли оселі, але не привидів. Прозора тінь, яка не давалась звичайному людському оку та й відьомському також. Альвіна була відьмою чиї предки брали своє коріння ще за часів Київської Русі, черпаючи магію з Лисої гори. Чаклунство Альвіні давалось легко, слухаючись її, підкоряючись, живлячи.

Доля звела Альвіну з Сильвестром, закохала їх до нестями. Вона відразу зрозуміла, що на коханому прокляття. Оповідки виявились лиш казками, реалії давньої магії, що накопичувалось поколіннями, виявились страшнішими. Дар, що мусив забрати життя одного з двох братів та лишити сторожувати потойбічний світ. Сильвестр знав свою долю. Альвіна вдалася до найтемніших чар, щоб вберегти коханого, виготовила артефакт, але кровне прокляття було сильнішим. Річні води Дніпра забрало тіло Сильвестра, але не душу.

 — Я допоможу твоєму братові, — тихо прошепотіла Альвіна, кладучи букет білих хризантеми до нагробка Сильвестра. — Прокляття стане даром і більше ніхто не загине.