4. Валькнут, відьма-наречена, дар-сомнамбулізм

— Освальде, тепер ти готовий мене слухати, — Сильвестр всміхнувся теплою посмішкою, всідаючись в крісло, мов справжній, перед цим запаливши масляну лампу. — Вона скоро прийде до тебе.

— Хто прийде, Сильвестре?

Освальд розмовляв з братом кожнісінької ночі, дозволяючи йому перетинати межу через власні сновидіння. Освальд більше не блукає коридорами будинку, в його сновидіння не вдираються інші привиди. Він керує власним тілом, сновидіннями, не чує скиглення примар, лиш їхній тихий гомін, що був схожим на осіннє шарудіння листви. Він повірив у власні здібності, які йому більше не здавались прокляттям, адже саме той дар дав йому можливість бачити, говорити, торкатись старшого брата.

— Альвіна. Моя наречена.

— Наречена? Ти мені не говорив…

— Не встиг, — посмішка Сильвестра стала сумною. — Саме вона виготовила Валькнут, який тебе захищає від привидів.

— Ти сказав виготовила, тобто…

— Альвіна відьма. Познайомився з нею, коли вивчав архіви нашої сім’ї, які порадив дядько Пантелеймон. Зняти прокляття Альвіні виявилось не під силу, але захистити тебе вона спроможна.

— Перспектива прожити все життя з ошийником, так собі.    

Освальд поглянув на срібну підвіску, що була справжнім його рятунком.

— Принаймні ти живий і в тебе є можливість життя прожити, — Сильвестр поглянув на дзеркало, в якому не було його відображення. —  Освальде, зрозумій, мертві – не зло. Всі вони прагнуть звільнення, але у кожного своя ціна. Їх тримають не завершенні справи, дорогі їм люди, в когось кохання, а в когось злість. Альвіна вважала, що наше прокляття можна використати на користь.

— Що ти маєш на увазі, під словом – «користь»?

— Я не здатний був бачити привидів, мав лиш передчуття, яке ніколи не підводило. Я знав, що помру, але не знав коли це станеться. Гадав, що маю вдосталь часу. Тут я помилився. Ти ж здатний чути привидів, бачити, допомогти їм віднайти спокій.

— Чому я маю це робити? Вони забрали в мене тебе. Твоя відьма може тебе повернути до життя?

— Освальде, мертві не повертаються. В моєму випадку все складніше.

— Що це означає?

— Я ні мертвий, ні живий. Я твій, і всіх нащадків, що стали місячниками –  провідник. Сторож потойбічної завіси до нескінченості й спілкуватись на жаль ми можемо, лише через твій дар-сомнамбулізм.