1 Глава Дитинство

̶̶  Була принцеса що жила в великому замку, який охороняв злий чаклун. Одного разу до замку прилетів дракон на якому були друзі принцеси вони забрали її і втекли, відбиваючись від злих заклять , і коли вони втекли дракон сів на землю перетворившись на людину і вони всі разом покрокували далі у пригоди . Вони пройшовши довгий шлях , допомагаючи іншим людям і в кінці прийшли на цю землю. Розійшовшись по континенту з людьми що стали вірними союзниками під час їх подорожі . Але чаклун їх знайшов і створив вогняний каменепад , щоб знищити їх. Друзі  перетворилася на драконів, птахів та велетенського змія , щоб захистити всіх , але не справившись, всі впали на землю, принцеса підбігла до них стараючись допомогти , але прямо на них вже почало падати каміння ! І тоді сталося диво , вона стала білим єдинорогом. Стукнувши раз по землі і вогняний каменепад зник , стукнувши два і чарівника хвилею віднесло у далекі землі і заточило у замку. Ще один стук і її друзі і інші були зціленні та прокинулися від сну . Так принцеса захистила всіх хто вірою і правдою захищав її . Але це не все , після до неї прибігла маленька дівчинка та спитала , а коли я зможу перетворитися на сильного звіра і захистити моїх рідних так як ти. На що принцеса відповіла , не спіши сонечко всьому свій час , ти теж колись перетворишся на когось і перетвориш свою мрію у реальність.

  ̶ А коли прийде час для мене, бабуся? - питала маленька дівчинка, сидячи на колінках старенької бабусі, що дивилася на неї своїми втомленими але сяючими зеленими очима, на кріслі що похитувалося.

̶ Ти дізнаєшся про це вже наступного разу, сонечко. Ти ж знаєш тобі ще рано. Ходімо краще твої батьки скоро прийдуть пошукаймо поки твій рюкзак , Розета. - тихо погладжуючи шовково-хвилясте темне волосся дівчинки , тихо промовила бабуся.

̶ Ні, я хочу дізнатися зараз, бабуся. Чого всі можуть перетворюватися а мені не можна . Чого всі готуються до чогось а мені не можна з ними ? І чого мені ще рано знати ?

̶  Сонечко ,тобі не можна і все. - грізно блиснувши очима. ̶  Я обов’язково розкажу тобі наступного разу з твоїми батькам і пригощу тебе горішками , добре ?.- бабуся погладжувала по голові дівчинку.

̶  Ура , горішки ! І з чаєм з листям з того кущика з ягодками ? - дівчинка показала у один з кутів оранжереї .

̶  Ти про меліссант ? .Добре, з чаєм з меліссанту , а тепер біжи за речами я почекаю.- бабуся поставила маленьку на землю.

Та побігла з невеличкої оранжереї до великого будинку , що стояв наче повністю оточений лісом .

Розета хутка забігла у відкриті задні двері будинку, потрапивши на кухню де відчувався запах їжі, що готувала служниця . Вона пішла до прикрашено деталями у вигляді рослин , сходів що вели на другий поверх. Піднявшись дитина звернула праворуч у кімнату з відкритими дверима і підбігла до блакитного ліжка, що знаходилося біля вікна, на якому були подушки з великою м’якою білкою та маленьким плюшевим ведмедиком з червоним бантиком на шиї, а поряд лежав дитячий рюкзак

̶  Бувай пане Пушок , наступного разу я привезу вам ще капелюшек. Зараз я одягну рюкзак і підемо Скрепі нас чекає бабуся. -вона обійняла іграшки та поклала на місце , одягаючи рюкзак , подивившися у вікно що відкривало вигляд на скляну оранжерею з якої тихенько виходила бабуся закутана в свою білосніжну хустку , вона помахала рукою і швидко почала бігти назад до бабусі , почувши від служниці знизу :  ̶  міс Розета не бігайте , ви можете впасти! - стривоженим голосом, сказала жінка у слід дитині , що не слухала її

̶  Бабуся я забрала свій рюкзак ! - підстрибуючи перед старенькою , дівчинка тягнувши трішки її за рукав кофтинки  .

̶  Добре, добре квіточка почекай , бабуся не може так швидко йти , пішли потихеньку батьки ще тільки на шляху до нас.- взявши за руку дитину старенька тихенько  пішла з нею до задніх дверей будинку.

̶  О, місіс Розамун Делл ви могли б покликати мене , я б допомогла вам перейти в залу і послідкувала б за леді Розет. - зупинившись різати овочі підбігла до старенької служниця середніх років.

̶  Все добре , Іза , я все можу сама потихеньку йти , краще слідкуй за кухнею , ми ж не хочемо щоб вона загорілась? - тихенько продовжуючи йти за руку з дівчинкою , веліла слузі старенька місіс Делл.

̶  Але ж . Ах доборе , обережніше міс Розет, будь ласка, не спішіть і наглядайте за пані, якщо щось станеться гукайте мене , добре ? - подивилася в очі дівчинці жінка своїми темно-зеленими очима , що нагадували глибоке болото.

̶  Добре , Іза. Я все зроблю.  - дівчинка тихенько повернулася до бабусі і ніжно обійняла її .

̶  Добре , я розраховую на вас , леді а тепер я відійду далі готувати вечерю , пані. - зробивши швидко невеликий поклін перед місіс Делл.

̶  Ходімо моє сонечко , веди мене до дверей. - радісно посміхнулася старенька маленькій дівчинці.

̶  Так бабуся , ходім. - широко посміхнулася у відповідь бабусі , тихенько йшовши по будинку біля неї ведучи її до головного входу будинку  .

Пройшовши коридор до головного входу , можна було чітко почути звук тільки що приїхавшого до будинку авто , старенька неспішно відкрила двері і вийшла на вулиці разом з дитиною , тихо підійшовши туди  де вже стояло чорне легкове авто з якого виходила темноволоса маленька статна жінка і гарний високий темноволосий чоловік .

̶  Мама та тата приїхали . Ура! - радісно стрибала дівчинка і підбігла до жінки сильно обіймаючи її з усмішкою на обличчі.

̶  Люба ми приїхали тебе забирати назад , до дому , ти готова , сподіваюсь не робила пакості і проблем бабусі ? - жінка ніжно обійняла дівчинку , поцілувавши в лоб.

̶  Так , моя люба принцеса ти гарно себе вела , поки ми з матінкою були зайняті на роботі ? - закрив машину, підійшов до жінки з дитиною і обійнявши обох , мовив .

̶  Так татку , я дуже чемно себе вела у бабусі. Ми пили чай в саду . Ооооо . І ми читали різні казкові історії !-радісно і швидко говорила Роз.