Розділ 8. ЩЕ ОДИН ПРИВОРОТ

Літо після випускного стало для Наталі справжньою феєричною казкою. В той незабутній період дівчина буквально купалася в коханні. Василь робив все можливе щоб вона знаходилася на вершині неземного щастя. Хлопець оточив її безграничною турботою, лагідною ніжністю і палкою любов’ю. Вони зустрічалися кожного дня і всякий раз парубок засипав юнку приємними компліментами, зігрівав у своїх теплих обіймах і доводив до нестями пристрасними поцілунками. Разом з ним Наталя забувала про реальність та час й просто насолоджувалася тим блаженством, що дарувало їй молоде безтурботне життя.

Три місяці полум’яних емоцій і шаленої втіхи пролетіли мов одна мить. З настанням осені дівчина повинна була їхати в столицю, починати навчання в престижному університеті. Відверто кажучи Наталі цього вже й не надто хотілося. Вона б з радістю залишалася й надалі в селі, поряд зі своїм коханим хлопцем. Однак тверезий глузд нашіптував, що це буде найбільшою її помилкою. В цій глушині дівчині було нереально реалізувати хоч дещицю з тих грандіозних планів і намірів, які вона собі наскладала. Тут вона б скниліна в сірій одноманітній буденності, поки б не зів’яла її квітуча краса та не прийшла холодна, безрадісна старість. Тільки велике місто, з його колосальними шансами і невичерпними можливостями досягнути чогось, піднятися якнайвище, здобути успіх, становище і повагу серед оточуючих.

Столиця на початку не обманула райдужних надій та сподівань дівчини. Тут було майже так як вона собі уявляла і нафантазувала у селі. Нові знайомства, розваги і друзі. Ні хвилини спокою, ні секунди на нудьгу. Постійний рух, нескінчена метушня і справжній феєрверк незнаних раніше вражень, емоцій та почуттів. Все вперше, все цікаво, все викликає нестримне бажання спробувати і пізнати. Життя насичене барвами, від якого можна нерідко очманіти, і яке вже нізащо не забудеш, та не поміняєш на щось інше.

В такій ейфорії промайнуло кілька місяців навчання й розваг, а потім для Наталі почали відкриватися очі на іншу сторону столичного існування. Вона побачила величезне місто, якому загалом було байдуже до тебе та твоїх почуттів. Тут годі було сподіватися на благодійність та щирість, а все жадане й омріяне доводилося виривати в життя самому. Зціпивши зуби кігтями вперто дряпатися догори, забувши про власну біль і страждання, та часто приглушивши і найтихіші докори сумління.

Наталя неодноразово ставала свідком того як її новоспечені друзі без будь-яких вагань зраджують одне одного. Хлопці клянуться у вірному коханні лише задля того, щоб затягнути уподобану ними дівчину до себе в ліжко, а потім миттєво забути. Самі ж дівчата неприкрито хизуються дорогими подарунками, які отримали від своїх багатих прихильників та залицяльників. І все це на фоні нескінчених розмов про те у кого і які є шанси на успішне заміжжя з заможнім кавалером.

Коли ж на обрії з’явився Михайло, дівчина чудово розуміла що шанси у неї просто примарні. Він був успішним бізнесменом у якого грошей кури не клюють, вона ж звичайною сільською дівчиною, єдиним здобутком якої являлася її природня врода. Така собі красива лялька котру можна кілька разів зводити на каву, вправно задурити голову й вміло спокусити, а потім відразу кинути і миттєво забути.

Бути втіхою на одну ніч Наталі зовсім не хотілося, і вона почала рішуче діяти. При першій же нагоді дівчина знову навідалася до ворожки Юстини. Гадалка і на цей раз наче очікувала її в гості. Уважно вислухавши прохачку вона перепитала:

– То ти хочеш, щоб я зробила тобі приворот на нового хлопця?

– Так, – впевнено мовила Наталя.

– А що з попереднім? Невже моя ворожба не допомогла і нічого не склалося?

– Та допомогла і все склалося, але…

– Тобі мало одного для серця, ти ще хочеш і другого з товстим гаманцем? – глузливо посміхнулася ворожка.

– А хіба так не можна? Василя я люблю всім серцем, але добре жити мені буде тільки з Михайлом.

– Все можна, тільки ти ще сповна за першу ворожбу не розплатилася, а вже прийшла за новим приворотом.

– То пусте, якось розплачуся, – легковажно відмахнулася від слів гадалки Наталя і вперто додала. – Якщо можете, то робіть.

На це Юстина тільки іронічно хмикнула однак взялася за ворожіння. Жінка запалила товсту, наполовину згорілу свічку, що враз зачаділа чорним димом, і дістала з дерев’яної полиці невеличкого ножа з кривим лезом, мов у турецького ятагана. Дівчина зіщулилася в передчутті майбутнього болю, проте на цей раз обійшлося без кровопускання. Ворожка піднесла кінчик ножа до мерехтливого полум’я свічки. З її губ полилося монотонне бурмотіння якогось нескінченого закляття, і невдовзі Наталя відчула як у неї починається паморочитися в голові. Язичок вогню став розпливатися перед її очима, в роті з’явилася дивна неприємна сухість, ніс вловив різкий запах паленої трави.

Розжаривши лезо до червоного, Юстина зі свічкою в одній руці і ножом в іншій, тричі обійшла навколо дівчини. При цьому вона виробляла обома предметами такі химерні паси, що Наталі аж моторошно стало. Особливо дівчина перелякалася коли ворожка здійняла свої руки над її головою, затрусила ними мов була у пропасниці й глухо застогнала так що аж задзвеніли шибки у вікні. Юнка грішним ділом навіть подумала, що гадалка обпече її розпеченим ножом, або обпалить вогнем свічки.

На щастя нічого подібного не сталося. Ворожка лише зрізала ножом кілька волосин з дівочої голови, зав’язала їх вузликом, ще щось стиха прошепотіла й спалила на вогнику свічки. Потім втомлено зітхнувши провела відповідний інструктаж: