РОЗДІЛ 23. У ПОЛУМ’Ї НЕВГАМОВНОЇ ПРИСТРАСТІ

Наталя в той вечір явно перегнула палицю. В пориві власної нестриманості вона тоді сказала і зробила надто багато непотрібних речей. Не потрібно було жінці так сповна відкриватися чоловікові, не треба було стільки нагадувати йому про їхнє колишнє минуле, а найголовніше, не варто було навіть заїкатися про те, що вона ще плекає якісь надії і леліє потаємні мрії на можливе спільне майбутнє. Та й взагалі то була на той час зайва, непотрібна й занадто болюча і чуттєва для них обох розмова.

За таке-сяке виправдання для неї можна було прийняти тільки пережитий стрес минулих днів. Насправді, останнім часом, на її голову звалилося стільки всяких неприємностей, клопотів і бід, що нескладно було розгубитися й наробити всіляких дурниць. А вона була в першу чергу звичайною слабкою жінкою, котрій була конче необхідна хоча б моральна підтримка. Дружнє плече на яке можна спертися в лиху годину, близька людина якій можна розказати про наболіле, просто щирий друг котрий прийме і не осудить її такою як вона вже є.     

Свою помилку Наталя зрозуміла відразу, в ту ж мить коли Василь відсторонивши її від себе, чкурнув у спальню до сина. Вранці, прокинувшись після важкого кошмарного сну, вона виявила, що чоловік з дитиною зникли з квартири, залишивши після себе лише клаптик паперу з поясненнями, вибаченнями і подяками. Жінку це трохи засмутило, однак вона не стала більше надокучати втікачам. На це було дві вагомі причини.

По-перше, в цю коротку миттєвість коли вони зійшлися поглядами, Наталя зрозумілі, що не все ще втрачено. Василь хоч намагається бути холодним та недоступним, однак все ж не спромігся витравити її образ зі свого серця. А це давало маленьке сподівання на те, що згодом їй вдасться загладити перед ним свою недоречну нав’язливість і все ж помиритися з чоловіком.

По-друге, у Наталі почало катастрофічно бракувати на все часу. Події навколо жінки розгорталися з карколомною швидкістю, а всілякі неприємності, турботи і невідкладні справи сипалися на неї мов пшоно з дірявого лантуха. Після того як справу про подвійне вбивство забрали з ДБР бідолашну вдову буквально замордували нескінченими допитами. Ледь не щодня їй доводилося навідуватися до різноманітних правоохоронних органів і там, в ледь прихованому остервенінні, вже вкотре і вкотре відповідати на одні й ті ж самі набридливі запитання.

Чи знала щось жінка про фінансові махінації які проводив у компанії Омар Павліашвілі? А звідки б вона могла про це знати? Так, вона була фінансовим директором «Fashionable Building Ltd.», то й що з того? Без суттєвого практичного досвіду, ледь закінчивши університет Наталя, якщо казати відверто, отримала цю посаду виключно через своє заміжжя з Михайлом. Саме завдяки вольовому рішенню чоловіка молода дружина й стала головним бухгалтером його фірми, хоча не петрала й доброї половини в тих всіх документах що приносили їй на підпис щодня. Сповна довіряла помічникам, котрі працювали в компанії значно довше ніж вона.

Чому прагне продати свої акції і акції покійного чоловіка високопосадовому родичу Ірини Павліашвілі? З тих самих причин – відсутність практичного досвіду. Вона не відчуває у собі наснаги й вміння кермувати такою великою будівельною структурою. Тим паче тепер, коли, через крадіжку обігових коштів, у компанії виникли певні фінансові труднощі і є велика ймовірність її банкрутства. Наталя не бажає щоб через її невігластво була зруйнований бізнес Михайла і чимало робітників залишилися без роботи. А те, що покупець фірми є родичом колишньої подруги, то це простий збіг обставин. Він запропонував найкращу суму, вона й згодилася. Про те, що цей високопосадовець корупціонер і злодій жінка й найменшого поняття не мала. Зрештою остаточних документів купівлі-продажі ще, на щастя, не підписано.

Як вона вважає, чи могло подружжя Павліашвілі вчинити подвійне вбивство в яких їх тепер підозрюють? Наталя не ворожка щоб гадати могли – не могли. Це робота слідчих то нехай вони й розслідують ці злочини. Особисто тепер вона готова повірити в будь-які неймовірні висновки правоохоронців. Колишня приятелька Ірина виявилася підступною гадюкою, яку жінка довірливо пригріла на своїх грудях і не здогадуючись, що та чинить перелюб з її чоловіком. Не кращою підлотою став і Омар Рафаїлович. Стільки часу прикидався відданим другом сім’ї, не один рік вважався правою рукою в Михайла, а на справді, за його плечима, прокручував он які, незаконні афери. Що хорошого можна очікувати від такої лицемірної парочки? Але це виключно її приватні міркування, а як було насправді нехай розбираються слідчі.

Що може конкретного сказати про отруєного Скляра, який обікрав компанію? Та практично нічого такого, що б могло зацікавити слідство. Звичайний, непримітний працівник з її відділу, якого жінка сама заледве знала. Відповідав за комп’ютерне забезпечення бухгалтерії і на очі начальниці потрапляв не часто. В їхньому жіночому колективі його вважали тихонею, бо жив один і слабкою статтю здається не надто цікавився. Правда якийсь час подейкували, що він начебто завів потаємний роман з Іриною Павліашвілі, але малоймовірно щоб ця пихата вертихвістка могла зацікавитися таким непоказним чоловіком.

І так по кілька разів на тиждень на протязі майже цілого місяця. В перервах між набридливими допитами Наталя, як могла, займалася порятунком компанії. Ні про який продаж акцій поки що й не було мови. Сімейка Павліашвілі сиділа під домашнім арештом, а їхній високопосадовий родич, зі зрозумілих причин, враз забув про свої нещодавні заманливі пропозиції. Чомусь не нагадував про солідний фінансовий борг і потаємний кредитор. У жінки навіть було закралася підозра, що Станіслав Гнатович і є тим лихварем, що позичив гроші її чоловікові. Та як би там не було, а вона раділа з тої невеличкої передишки, що отримала від життя.