РОЗДІЛ 16. ВЕРСІЯ КАПІТАНА ТЕНЧУКА

Ділячись з капітаном Тенчуком своїми гіпотезами, щодо того хто ймовірно причетний до вбивства бізнесмена Шпаченко, старший оперуповноважений переслідував, з-поміж усього іншого, ще дві конкретні цілі. По-перше, Паненко хотів переконатися в своїх припущення того, що його поліцейський колега має інтимний зв'язок з підозрюваною Павліашвілі. По-друге слідчому ДБР було цікаво, чи Володимир Ярославович не втратив від тої інтрижки здоровий глузд, і ще здатен виконувати свої професійні обов’язки та бути й надалі об’єктивним у розслідуванні.

Обидві цілі було з блиском досягнуто. По тому, як спохмурнів капітан від вигляду фоторобота, сумнівів у його пристрасних відносинах зі звабливою білявкою вже не виникало і на йоту. Однак Тенчук все ж залишився вірним своїй професії поліцейського і зберіг тверезий розум та чітке мислення. Лише раз швидко зиркнувши на аркуш паперу він повернув фоторобот старшому оперуповноваженому та озвучувати власні міркування не поспішав.

– То що на це скажете? – нетерпляче поспитався Паненко.

– Ірина Павліашвілі та ще штучка, але вона навряд годиться для тої ролі яку ви їй приписуєте в цій справі.

– Що ви маєте на увазі? – поцікавився слідчий ДБР.

Тенчук витягнув пачку сигарет, запалив одну і випустивши кільце сизого диму продовжив:

– За вчорашній день я провів власне невелике розслідування. Хотів зрозуміти що поєднує молоду вродливу жінку з її підстаркуватим чоловіком. В результаті розкопав доволі цікаві факти про цю сім’ю.

– Які ж? – заінтриговано вигукнув Паненко.

– Якщо вірити моїм неофіційним джерелам, у минулому жінки була одна вельми неприємна ситуація. Ще під час навчання в університеті вона потрапила в доволі серйозну халепу. Під час шалених гонок нічним містом дівчина спричинила автомобільну аварію в результаті якої загинув молодий парубок. Знаючі люди подейкують, що саме Ірина знаходилася тоді за кермом машини, а загиблий пасажир був її хлопцем. Однак кримінальну справу проти дівчини не те що зам’яли, її просто навіть не відкривали. У Ірини з’явилося стовідсоткове алібі у вигляді її викладача Омара Павліашвілі. Саме холостий професор клятвено підтвердив, що на час автотрощі студентка була у нього вдома і вони всю ніч займалися любощами. В університеті з цього приводу виник грандіозний скандал, обидвох горе-коханців миттєво витурили з навчального закладу, та ця ганебна подія зняла всі питання до підозрюваної. В результаті міліція класифікувала ДТП як нещасний випадок, а Омар Рафаїлович обзавівся молодою дружиною Іриною.

– Не знав, не знав про цей випадок, – мовив вражений старший оперуповноважений і з жаром додав. – Але це ж тільки підтверджує мою гіпотезу. Ця сімейка має схильність до кримінальних злочинів.

– І не могли знати, – важко зітхнув капітан і продовжував пояснювати. – Кажу ж вам, справу не відкривали, а вся інформація неофіційна, хоча й почута від людей яким я особисто довіряю. Щодо самої Ірини Павліашвілі, то вона відноситься до так званої «золотої молоді», себто до тих кого зазвичай зовуть – мажорами. Згідний, вона здатна втнути чимало дурниць, але не думаю що спроможна спланувати таке складне вбивство. Зрештою для чого це їй? Жінка достатньо забезпечена і власних статків у неї вистачає на те щоб жити на широку ногу. Не забувайте також, що у Павліашвілі вже був заможній коханець Шпаченко. Нащо було витрачати час на відлюдькуватого бухгалтера Скляра, і тим паче який зиск вбивати багатого полюбовника, який не шкодував грошей на свою спокусливу пасію? Кінці з кінцями не сходяться.

– А як рахунок її чоловіка? – почав вагатися Паненко. – Він міг здійснити вбивство на ґрунті ревнощів? Як-не-як, а джигітська кров могла розігратися.

– Навряд чи це відповідає дійсності, – впевнено відповів Тенчук. – Омар Рафаїлович, як мені видається, людина доволі зважена і розсудлива. Він і студентку тоді прикрив, скоріш за все, головно з меркантильних спонукань. Пожертвував власною репутацією і кар’єрою задля перспективного майбутнього. І не прогадав, бо спершу отримав родинні зв’язки з впливовими людьми, а вже згодом пристойну роботу у солідній компанії. Звичайний прагматичний розрахунок де палкими почуттями і не пахне, тому немає причин для гарячих ревнощів, а тим більше імпульсивного вбивства.

– То хто ж тоді вбивця? – сердито буркнув слідчий ДБР бачачи як його гіпотеза руйнується мов картковий будинок.

– Думаю той у кого зараз поцуплені гроші той і спланував таку хитромудру комбінацію. Знайдемо цього невідомого лиходія – отримаємо відповіді на всі наші запитання. Поки що зрозуміло лише те, що злодієм безсумнівно був бідолаха Скляр. Він мав всі можливості провернути таку фінансову аферу, він її вочевидь й провернув. Після цього став зайвим, та ще й багато знав, от і поплатися за це своїм життям.

– Але ви погоджуєтеся, що в справі замішана жінка? – до останнього не здавався Паненко.

– Ось тут ви мабуть праві. Має бути якась жінка, котра спонукала тихого бухгалтера обікрасти компанію де він працював. Згідний також, що його отруєння то не зовсім справа чоловічих рук. Можу навіть припустити, що саме загадкова незнайомка придумала всю цю злодійську схему. Але ніяк не здатен розуміти, якого дідька було при цьому всьому, вбивати Шпаченка. Чим саме він їм так заважав? І найголовніше це вбивство вчинила не Ірина Павліашвілі. В ту ніч вона була зі мною.

– Значить ми знаємо ще не всі обставини цього злочину, – підсумував розмову старший оперуповноважений. – Доведеться продовжувати наше розслідування. І моя вам дружня порада. Ви, Володимире Ярославовичу, все ж добряче придивіться до тої Ірини Павліашвілі. Здається мені, вона не така простачка як намагається себе показати. Не випадково ж її розпізнав консьєрж будинку де мешкав Скляр. Може у них щось таке й було. Перевірте цю версію, бо завтра я буду вимушений визвати цю жінку на офіційний допит, навіть не зважаючи на те, що ви гарантуєте її алібі.