РОЗДІЛ 14. ВЕРСІЯ СТАРШОГО ОПЕРУПОВНОВАЖЕНОГО ПАНЕНКО

Вже традиційна неформальна зустріч старшого оперуповноваженого і поліцейського капітана відбулася вранці, напередодні похорону застреленого Шпаченка. На цей раз для обміну отриманої інформації і подальшого інструктажу помічника в розслідуванні, Паненко вибрав один з міських парків столиці. Погода в цей осінній день видалася напрочуд погожою. Незважаючи на те що до зими було рукою подати, листопад вирішив подарувати містянам ще дещицю яскравого сонечка та приємного теплого повітря на вулиці.

Однак капітана Тенчука не надто втішали безхмарне небо над головою і легкий вітерець, що обвівав його обличчя. Вже другу ніч поспіль Володимир Ярославович проводив зі своєю новою коханкою Іриною Павліашвілі, і її невгамовний темперамент та ненаситна жага до любощів, вже давали взнаки на фізичному стані загалом немолодого чоловіка. Після кількагодинного бурхливого інтиму з жагучою, пристрасною білявкою, втомлений і знесилений поліцейський, радше б ще трохи поблаженствував у м’якій постелі чим пертися кудись в таку ранню пору. Та задоволення задоволенням, а професійні обов’язки і слідчу роботу для нього ніхто не відміняв.

Паненко очікував на колегу сидячи на лавочці і переглядаючи якісь документи в теці, що тримав на колінах. Сухо привітавшись, і іронічно зиркнувши на невиспане обличчя капітана, старший оперуповноважений діловим тоном почав їхню імпровізовану нараду.

– І так, коротко розповім про останні факти, що з’явилася у нашому розслідуванні. Вчора комп’ютерні спеціалісти з бюро нарешті спромоглися вияснити, хто ж зумів таки обійти систему безпеки і відеонагляду в офісі компанії «Fashionable Building Ltd.» у ніч вбивства. Ним виявився такий собі Ігор Іванович Скляр, програмний адміністратор фінансового відділу тої ж таки компанії. На жаль допитати і щось конкретно дізнатися від нього нам не вдалося. Буквально на якісь лічені хвилини нас випередили люди зі служби безпеки «Fashionable Building Ltd.», які знайшли розумаку-хакера мертвим. За словами їхнього шефа, у компанії нещодавно сталася крадіжка великої суми грошей, і у них були вагомі підстави вважати, що то Скляр причетний до цього злочину. В результаті ми вже маємо два трупи і одну більш-менш вірогідну версію розвитку подій.

– І що це за версія? – запитав Тенчук все ще остаточно не отямившись від нічного безумства.

Паненко знову глянув на капітана, та тепер вже не приховано іронічно, а відверто глузливо та все ж пояснив свої міркування:

– Якщо об’єднати всі події, що трапилися в одне ціле, то отримаємо таку ось цікаву картину. Скляр вочевидь все таки поцупив гроші у фірмі де працював, бо мав для цього всі можливості й знав як це можна зробити. Припускаю, що Шпаченко або запідозрив, або якимось чином дізнався, хто саме вчинив крадіжку. Можливо навіть спіймав нечесного бухгалтера на гарячому, й тому довелося прибрати розлюченого начальника. Знаючи який жорстокий і владний характер був у загиблого, не виникає сумнівів що він доклав би всіх зусиль щоб віднайти злодія. Тому не виключено, що вбивство Шпаченка відразу входило в плани злочинця. За ті гроші що він собі присвоїв можна було наважитися навіть і на душогубство.

Тепер дивимося на те хто такий Скляр за своїм психологічним типом і повсякденною поведінкою. Самотній чоловік, що мешкає один у своїй квартирі. За словами опитаних нечисельних приятелів згубних звичок ніколи не мав, азартних пристрастей за ним теж не помічено, єдине захоплення – комп’ютери. Одним словом такий собі замкнутий відлюдько, котрий весь свій час віддавав роботі й улюбленому. От нащо такій невибагливій людині фантастично солідні гроші, якщо законно заробленої зарплатні й так з головою вистачало на всі її нехитрі потреби і скромні витрати? Відповідь напрошується сама собою – жінка. Саме поява в житті Скляра якоїсь пані мабуть й спричинила його потребу в значних коштах. А оскільки єдине в чому найкраще розбирався чолов’яга були комп’ютери, то він сповна скористався цим своїм хистом, і вміло обікрав компанію, у якій працював.

– І чому ви вирішили, що була якась пані? – поцікавився Тенчук.

– Це ж очевидно, – поблажливо всміхнувся старший оперуповноважений. – Самі посудіть, що могло змусити достатньо забезпеченого чоловіка зважитися на крадіжку і звідки у нього з’явилася така жага до грошей? Переконаний, що то була жінка, якою недосвідчений і бідолашний комп’ютерник захопився до безтями, і на яку бездумно та швидко розтринькав всі свої збереження. Походи по ресторанах і пам’ятні подарунки недешеве задоволення.

– Гаразд, згідний, а як дальше розвивалися події за вашою версією? – запитав заінтригований капітан.

– Спробуємо уявити собі, хто ця загадкова пасія Скляра, – ділився дальше своїми міркуваннями Паненко. – По-перше – досвідчена спокусниця, бо спромоглася не лише звабити такого самітника, яким був програміст, але й вправно замакітрила йому голову пристрастю до повного очманіння. По-друге – вона однозначно заміжня. Про це свідчить потаємність їхнього любовного зв’язку. Ніхто зі знайомих і близьких чоловіка навіть не здогадувався про її існування. Нащо вільній жінці так ретельно приховувати стосунки з неодруженим чоловіком? По-третє – і це мабуть найвагоміше, незнайомка полюбляє розкіш і заради цього готова на любу підлість. Вона вміло обчистила Скляра до останньої копійки, не зупинившись навіть перед зрадою власного чоловіка.

Готовий хоч зараз закластися на всю свою зарплату, що саме ця невідома поки що нам дама і під’юдила свого коханця до крадіжки. Потім, після вбивства Шпаченка, побоюючись викриття, знеславлення і подальшого кримінального покарання вона вирішила замести всі сліди свого існування й позбутися нерозважливого хакера. Вибрала для цього цілком жіночий спосіб умертвіння – отруту. Згідно висновкам патологоанатома, Скляренко перед смертю мав секс, а вже потім випив склянку вишневого лікеру, куди й було підсипано смертельний трунок. Сам токсин рослинного походження і виготовлений в кустарних умовах. За твердженням експерта в старину цей рецепт частенько використовувався відьмами для приготування смертельного зілля на замовлення так званих «чорних вдів».