РОЗДІЛ 13. ЩИРОСЕРДНІ ЗІЗНАННЯ НАТАЛІ

Наталя витягла мобільний телефон і від почутого в слухавці враз похитнулася. Василь інстинктивно кинувся вперед і підхопив її руками за стан.

– Щось трапилося? – запитав він.

– Так, – відповіла побіліла жінка. – Допоможи мені, будь ласка, дійти до машини.

Притримуючи колишню односельчанку чоловік допоміг їй вибратися з похоронного бюро. Вони всілися в автомобіль, і всю дорогу до помешкання удови проїхали мовчки. Василь здогадувався, що Наталя приголомшена якоюсь неприємною новиною, а тому не став відволікати її від дороги. Пройшовши в квартиру чоловік відразу взявся вкладати спати сина. Хлопчику, увага якого весь цей час була прикута до модернового телевізора, це не надто сподобалося, однак перечити суворому батькові він не насмілився.

Переконавшись, що син, ледь торкнувшись головою подушки, міцно заснув, Василь відправився на пошуки господині оселі. Знайшов він її на балконі. Жінка непорушно стояла, вчепившись руками в перила, і якимось відстороненим поглядом дивилася на вогні нічного міста. Чоловікові чомусь здалося, що в цю мить вона зважується на те, щоб кинутися вниз і покінчити життя самогубством. Він підійшов і поклав свої руки їй на плечі, відчуваючи як тремтить жіноче тіло. Нахилив голову, з трепетом вдихаючи аромат зв’язаного в тугий вузол волосся, і майже прошепотів:

– Замерзнеш тут. Пішли в середину.

Наталя повільно повернулася до нього і Василь був вражений мертвенною блідістю її обличчя. Вуста жінки були міцно стиснуті, а в очах панувала моторошна пустота. Стривожений чоловік струснув вдову щоб привести до тями, а коли це не вдалося, ледь не силоміць затягнув її до вітальні. Там опустив практично безвільне тіло на кушетку, швидко витягнув з настінного бару пляшку якогось спиртного і плеснувши чималу його дозу в бокал підніс його до жіночих губ.

Запах алкоголю подіяв наче нашатирний спирт. Наталя стрепенулася, наморщила носика і швидко-швидко закліпала віями. Потім вона важко зітхнула і жалісно прошепотіла:

– Я не бажала цього… Так не мало статися… Це все трагічна помилка…

– Ти про що це зараз? – запитав Василь, котрий не зрозумів ні одного слова сказаного жінкою.

Наталя якось механічно зиркнула на чоловіка, і він був ошелешений тим вогнем відчаю й болю, що палахкотів у її очах. Відвівши погляд жінка вихопила з рук чоловіка бокал зі спиртним і кількома великими ковтками осушила його до дна. Потім повернула порожній посуд Василеві й тремтливим голосом попрохала налити ще.

Чоловік виконав її просьбу, однак перш ніж відпустити наповнений бокал стурбовано поцікавився:

– З тобою все гаразд?

– Ні, але я постараюся незабаром прийти до тями.

– То що все таки трапилося? – не заспокоювався Василь.

Наталя знову піднесла бокал до губ, та тепер зробила лише один маленький ковток.

– Не стало однієї хорошої й невинної людини.

– Маєш на увазі свого загиблого чоловіка? – обережно поцікавився Василь.

– Ти думаєш я би так побивалася через цього паскудника? – раптом гнівно вибухнула жінка і очі її заполонив бездонний океан ненависті й злості. – Та цей мерзотник не вартий навіть одного мого мізинця.

– Заспокойся, – примирливо промовив чоловік. – Я ж не в курсі як складалося ваше сімейне життя.

– А хочеш про все дізнатися? – запитала Наталя і не чекаючи його відповіді порадила: – Тоді налий мені ще, та й про себе не забуть. Історія моя буде довгою і не надто веселою.

Василь слухняно наповни два бокали, а жінка підібгавши ноги розпочала свою розповідь:

– Після мого переїзду на навчання сюди, я ніколи не була обділена чоловічою увагою. Вибач, якщо тобі це зараз неприємно слухати, та тоді мені насправді буквально не давали проходу багаточисленні кавалери й залицяльники. Більшість з них вочевидь сприймали мене лише як гарненьку, наївну і довірливу селянку, котру легко обманути, завиграшки спокусити і просто використати для своїх хтивих бажань. Таким я давала відкоша швидко та рішуче.

Однак зустрічалися мужчини розважливі і серйозні. Одним з них був Михайло. Нас познайомила наша спільна подруга, на якісь святковій вечірці. Зізнаюся, я спершу не надала якогось особливого значення цій випадковій зустрічі. Більше того, Михайло мені не дуже й то сподобався, бо був старшим за мене майже на десять років, та й виглядав дещо незугарно. Однак я чомусь кинулася чоловікові у вічі і він незабаром нагадав про себе, приславши величезного букета троянд. Потім було кілька спільних невинних відвідин кінотеатру на сеанси з романтичними фільмами про кохання, які врешті-решт призвели до справжнього побачення. На ньому я вперше в житті відчула і побачила, що то таке вмілий звабник.

Розкішний лімузин, дорогий ресторан, стіл щедро заставлений наїдками і напоями, про більшість яких я ніколи й не чула. А він такий елегантний, у строгому костюмі-трійці, наче якийсь англійський лорд, буквально засипав мене зливою вишуканих компліментів і солодких лестощів. А головне і найменшого натяку на щось непристойне, вульгарне і хтиве, лише захоплення й обожнювання, що читалося в його погляді всякий раз коли я ненароком поправляла плаття чи торкалася свого волосся.

Звісно мене вразила така джентльменська вихованість у поведінці чоловіка, і зачарувало його особливе ставлення до мене. В глибині душі я все ще залишалася наївна і довірлива селянка, яка не зуміла розгледіти під маскою лицедійства справжню сутність цього міського франта. На той час, наші з тобою відносини знаходилися в плачевному стані, і я не придумала нічого кращого як дати свою згоду на подальші стосунки з Михайлом. Зустрічі, рандеву, побачення, так закрутили мені голову, що незабаром довели до заручин і весілля.