РОЗДІЛ 5. НЕГЛАСНИЙ ПОМІЧНИК У РОЗСЛІДУВАННІ

З підлеглим полковника Кривошапка старший оперуповноважений вирішив зустрітися у неформальній обстановці. Причина такої потаємності слідчого крилася не лише в негласній конкуренції між його бюро і поліцією. Підкилимні міжвідомчі чвари Паненко при великій потребі ще міг так-сяк оминути або навіть якось й подолати. Головним мотивом його скритності було, те що чоловік хотів приховати від надто допитливих очей свою співпрацю з поліцейським опером. Ніколи не завадить мати для підстраховки якусь сильну карту про запас, а підлеглий полковника Кривошапка, за задумом Паненка, й мав стати цим козирним тузом в рукаві.

Для їхньої першої розмови та свого подальшого інструктажу старший оперуповноважений вибрав одну з багаточисленних піцерій міста. Чоловік давно вже пристрастився до цього закордонного наїдку, котрий дуже нагадував йому книші, що в дитинстві пекла його бабуся з села. І хоча стовідсотково повторити той незабутній смак з далекого минулого ні одна піца так і не змогла, однак Паненко ніколи не відмовляв собі в задоволені знову поласувати улюбленою стравою.

Зі своїм майбутнім помічником старший оперуповноважений особисто знайомий не був, та якщо вірити словам його керівника, полковника Кривошапка, капітан Тенчук вважався одним з найперспективніших поліцейських у його управлінні. Енергійний, тямущий, з чималим досвідом роботи в правоохоронних органах і неабиякою інтуїцією сищика він якнайкраще підходив для слідчої роботи. Не довіряти давньому другові у Паненко причин не було тож він з нетерплячістю чекав на цю зустріч.

Капітана Тенчука старший оперуповноважений запримітив, відразу як тільки той ввійшов у піцерію. Високий, худорлявий, з обвітреним овальним обличчям і коротко підстриженим русявим волоссям він був одягнутий в поліцейську форму, чим власне й привернув до себе увагу чоловіка. Рішучим кроком підійшовши до столика, за яким сидів Паненко, капітан міцно потиснув йому руку здоровкаючись й чітко відрекомендувався:

– Тенчук Володимир Ярославович, прибув за розпорядженням полковника Кривошапка.

– Паненко Валерій Миколайович, – так само сухо й офіційно представився оперуповноважений і вже більш дружелюбнішим тоном додав. – Присідайте за столик. Будете щось замовляти, бо розмова наша трохи затягнеться.

Поліцейський капітан замовив собі порцію піци з грибами, і поки її готували уважно слухав Паненко. А той довго, в усіх подробицях розказував справу про вбивство заможного бізнесмена. Оперуповноважений сподівався на плідну співпрацю, то ж не став нічого приховувати, хоч це й було порушенням багатьох інструкції. Тенчук не перебивав, мовчки їв принесену страву, та вочевидь не пропускав ні одного слова сказаного за столом. Навіть коли Паненко закінчив свою розповідь він не відразу заговорив.

– То як кажете називається ця будівельна компанія? – було першим запитанням капітана.

– «Fashionable Building Ltd.», – відповів дещо спантеличений оперуповноважений.

– От дідько, – несподівано вилаявся Тенчук і відразу ж пояснив свою нестриману емоційність. – Я ж у них вніс передоплату за майбутню квартиру. В такі кредитні борги вліз, що навіть страшно згадувати. Невже все пропало і це чергова фінансова піраміда?

Паненко подумки всміхнувся збагнувши всю єзуїтську підступність старого приятеля. Полковник Кривошапка безсумнівно знав, що підлеглий вклав у цю будівельну компанію чималу суму, от і навмисне підключив його до розслідування вбивства Шпаченка. Тепер капітан буде пнутися зі шкури щоб розкрити цей злочин і захистити свої кровно зароблені грошенята. Та зовні оперуповноважений ані одним жестом не показав про свій здогад. Невизначено здвигнувши плечима він спокійно промовив:

– Фінансове становище компанії нам поки що невідоме. Та смерть її керівника і головного акціонера однозначно негативно вплине на неї. Тому сподіваюся ви добре розумієте наскільки важливо швидко і об’єктивно провести розслідування і віднайти вбивцю?

Капітан згідливо кивнув головою. Старанно витерши серветкою руки і рот він поцікавився:

– Все це зрозуміло, не збагну лишень одного, навіщо я вам здався? У вашому бюро достатньо своїх співробітників, для чого до розслідування підключати ще й нас?

– Все правильно, – погодився старший оперуповноважений. – Офіційно всією цією справою буде дійсно займатися ДБР, однак є певні нюанси, котрі б я хотів прояснити без відома своїх колег.

– Тобто, ви хочете щоб ми брали участь в розслідуванні негласно? – здивовано звів брови Тенчук.

– І так, і водночас ні, – ухильно підтвердив припущення поліцейського Паненко. – Справа тут делікатна, у ній напевне замішані важливі люди, і розшуки вбивці треба проводити надзвичайно обережно і зважено. Під час слідства можуть виникнути такі нюанси про які не варто розповсюджуватися як в бюро, так і в поліції. Тому мені потрібна допомога не всього вашого відомства, а виключно ваша особисто. І ця допомога має бути суворо конфіденційна, якщо ви розумієте про що я зараз говорю.

– Я то розумію, – промовив капітан, – а от чи зрозуміє це моє керівництво?

– Про це можете не турбуватися – заспокоїв його старший оперуповноважений – Про все вже домовлено з полковником Кривошапка. Якщо даєте свою згоду, то від завтрашнього дня ви у відпустці за станом здоров’я.

Тенчук якусь хвилину сидів у задумі, а потім коротко відповів:

– Я згоден. З чого будемо починати?