РОЗДІЛ 3. МІРКУВАННЯ СТАРШОГО ОПЕРУПОВНОВАЖЕНОГО

Після допиту дружини вбитого бізнесмена Паненко довго не міг налаштуватися на робочий лад. Різноманітні думки роїлися в голові чоловіка, а перед очима чомусь часто виникав образ заплаканої жінки. За свою багаторічну кар’єру слідчого прокуратури, а тепер старшого оперуповноваженого бюро розслідувань, Валерій Миколайович навчився практично безпомилково визначати, здатна та чи інша людина на той злочин, у якому її підозрюють. Проте з Наталею Григорівною у нього вийшла осічка. Незважаючи на чималенький досвід та доволі непогану інтуїцію Паненко так і не зміг збагнути, що ж саме криється в голові цієї вродливої чорнявки. Зовні це був безневинний, беззахисний янгол, однак всередині безперечно зачаївся лиховісний демон, і питання було лише в тому, на що здатен той демон і чи в змозі його буде зупинити янгол.   

Так і не дійшовши якогось конкретного висновку старший оперуповноважений взявся вже вкотре аналізувати всі відомі йому факти. І так, Шпаченко Михайло Степанович, керівник і головний акціонер знаної будівельної компанії «Fashionable Building Ltd.», був застрелений у своєму офісі минулої ночі. Як визначили експерти знаряддям убивства виявився пістолет системи ТТ. Постріл було здійснено впритул. Час смерті, приблизно опівночі. Тіло вбитого вранці знайшла прибиральниця. Опитані охоронці будинку де знаходився офіс божилися, що ніхто в будівлю ні ввечері, ні вночі не заходив. 

Версію про самогубство Паненко поки що не розглядав, оскільки йому не було відомо і найменшої причини, які б підштовхнули успішного бізнесмена самому заподіяти собі смерть. Першою підозрюваною у слідчого стала дружина убитого. Жінка раптово й невідомо куди зникла за кілька днів до скоєння злочину. Активні поліцейські пошуки Наталії Григорівни дали успішний результат уже за кілька годин. За інформацією наданою банком, вдалося встановити де розшукувана останній раз використовувала свою кредитну карточку. Це виявився невеличкий райцентр біля якого знаходилося село у якому мешкали батьки жінки.

Місцеві поліцейські зі своїм завданням справилися блискуче, не тільки спровадивши підозрювану ледь не під конвоєм до найближчого аеропорту, вони ще й встигли опитати кількох односельчан жінки. За їх свідченнями виходило, що Наталія Григорівна просто фізично сама не могла вбити свого чоловіка оскільки знаходилася майже тиждень в селі за кілька сотень кілометрів від місця скоєння злочину. Проте не виключалася наявність спільника, який за гроші міг здійснити замовне убивство.

Допит пані Шпаченко мало, що дав Паненко. Показання жінки йому чомусь видавалися надто туманними й малопереконливими. Та в оперуповноваженого несподівано з’явилася нова зачіпка. Якщо слова Наталії Григорівни виявляться правдою, то мотиви для помсти були і в Омара Рафаїловича Павліашвілі, якому дружина зраджувала з вбитим Шпаченко. Засліплений ревністю чоловік цілком міг застрелити свого суперника. Тим паче, що мав для цього всі можливості, адже працював виконавчим директором фірми. Було над чим подумати.

Сердито крякнувши Валерій Миколайович присунув до себе телефон і взявся набирати номер керівника «убійного» відділу РУВС міста, полковника поліції Кривошапка. Почувши знайомий шепелявий голос колеги оперуповноважений попросив:

– Богдане Павловичу, конче необхідна неформальна допомога одного з твоїх тямущих хлопців. Справа стосується вбивством бізнесмена Шпаченко. Треба багато-чого перевірити, а толкових людей у бюро катастрофічно не вистачає. За мною не «заіржавіє». 

Кривошапка на якусь мить задумався, а потім дружелюбно відповів:

– Гаразд, Валерію Миколайовичу, за півгодини в тебе буде один з моїх найкращих співробітників. До речі, на вихідні запрошую тебе з дружиною до себе в гості.

Паненко полегшено зітхнув. Богдан Павлович був людиною слова, раз пообіцяв, що пришле толкового помічника, значить так воно і буде. А з негласною допомогою поліцейського оперативника, розслідування напевне піде швидше та ефективніше. Тож подякувавши колезі за сприяння старший уповноважений почав складати детальний план дій для поліцейського помічника.