РОЗДІЛ 16. ВТІШНІ РЕЗУЛЬТАТИ

Не минуло й трьох днів як надійшли перші результати. Вони були загалом вельми втішливими й обнадійливими. В електронному листі до Наталі, подруга писала, що їй вдалося вмовити свого чоловіка переглянути всі надіслані медичні документи хворого хлопчика. Попередній висновок фахівця не залишав і найменших сумнівів у тому, що у дитини є великі шанси стати здоровим. Для цього треба було тільки не баритися з лікуванням і найскоріше приїхати в столицю для всебічного і ґрунтовного обстеження. Наприкінці була приписка скільки все це приблизно буде коштувати, та для жінки останнє не мало ніякісінького значення. Гроші в її становищі були не головним.

Такими хорошими новинами Наталя не забарилася поділитися з Василем. Правда взявши до уваги застереження матері, щодо можливих сільських пліток про них обидвох, жінка не стала відразу бігти до оселі чоловіка. Вона просто подзвонила йому на мобільний телефон, номер якого завбачливо взяла напередодні, і сказала що їм треба негайно зустрітися, бо з’явилася надзвичайно важлива новина.

Чоловік на якусь секунду задумався, а потім втомленим голосом промовив:

– На жаль у мене сьогодні катма вільного часу. Невідкладна робота від самого ранку просто замордувала. Може якось іншим разом?

– Яким іншим разом?!? – спалахнула Наталя. – Звістка настільки доленосна, що не потерпить зволікання, і на один день. Ми повинні сьогодні ж таки зустрітися і про все поговорити. Підвечір заїду до тебе на роботу, кудись заскочимо й там спокійно побалакаємо та все вирішимо. І не викаблучуйся мені.

– Добре, – неохочим тоном погодився чоловік і поклав слухавку.

День для жінки пролетів швидко й непомітно. Трохи, як звично допомагала мамі на городі, та оскільки там роботи вже практично не залишилося, більшість часу провела в місті. Пройшлася по магазинчикам, накупивши цілу гору подарунків для батьків і сестри з її чоловіком. Потім заглянула в салон краси де зробила манікюр і нову зачіску. Поки займалася власним виглядом своїми телефонними дзвінками її буквально затероризував Михайло. Зрадливий цап нарешті зауважив зникнення дружини і вочевидь вирішив дізнатися де вона пропала. Наталя кожного разу скидала виклики. Нехай трохи помучиться і похвилюється кобель блудливий. Жінка лише зробили кілька необхідних їй телефонних розмов і взагалі вимкнула свій мобільний.

Надвечір Наталя під’їхала до місця роботи Василя. Чекаючи на чоловіка вона вже вкотре зазирнула в люстерко, і залишилася неабияк задоволена своїм зовнішнім виглядом. Півдня різноманітних процедур і чимала сума грошей були витрачені, в салоні краси, недаремно. З дзеркальця на жінку дивилася неперевершена красуня. Пишна зачіска довгого хвилястого волосся, вигнуті лінії тонких брів, майстерно підведені очі та нафарбовані пухкі вуста, й природньо-рожеві щічки так і просилися на шпальта якогось модного глянцевого журналу. Вишукана оксамитова сукня темно-вишневого кольору з глибоким декольте і гіпюровими рукавами й спиною, що так їй личила, додавала Наталі особливого шарму та казкової чарівності. Справжня леді, що й не говори.

Василь з’явився хвилин через десять очікування жінки. Всівшись на передньому сидінні її кросовера він відразу ж нетерпляче поцікавився:

– То що там за така нагальна розмова у тебе?

– А може спершу б привітався? – кокетливо закопилила губку Наталя.

– Привіт! – коротко кинув чоловік не зводячи запитального погляду з жінки.

– Новина яку хочу тобі розказати надзвичайно важливою, – промовила вона й запропонувала. – Давай про неї поговоримо в якомусь більш затишнішому місці.

– У мене насправді ще багато справ і обмаль часу, – невдоволено буркнув Василь.

– Ну будь ласка, – улесливо-благальним тоном промовила Наталя. – Повір, моя звістка насправді варта того щоб відкласти всі твої справи. Нам насправді потрібно серйозно побалакати й багато чого важливого вирішити сьогодні. Пропоную поїхати зараз в якусь кав’ярню і вже там спокійно, і зважено все обговорити.

Чоловік збагнувши, що наполеглива жінка не відступиться від свого замисленого, тож мовчки кивнув головою на знак згоди. Незабаром вони були у вже знайомі кав’ярні, де Наталя спершу замовила легку вечерю, а вже потім показала Василеві свій телефон з електронним листом від подруги. Чоловік уважно прочитав усе написане, деякий час сидів у глибокій задумі, а потім здвигнувши плечима сумно проказав:

– То це твоя нагальна звістка? Нічого нового у ній немає. Я й раніше чув від лікарів, що мій син має шанс на одужання. Тільки що з тих шансів, якщо у нас все ще немає потрібних коштів на його лікування.

Наталя, вкинула до рота маслину, старанно її пережувала й тільки тоді відповіла на слова Василя:

– Власне це тільки перша частина моєї новини. Друга полягатиме в тому, що я беруся оплатити всі витрати на лікування твого сина власними коштами. Більше того, якщо ти не будеш проти, мені б хотілося заопікуватися дитиною до її повного одужання.

– Ти?!? – очманіло вигукнув чоловік. – Навіщо це тобі?!? Це ж так дорого і клопітно.

Жінка відклала в сторону виделку і потупивши погляд журливо пояснила:

– Так я. Гроші для мене зараз не мають великого значення, а клопіт не такий вже й великий. А для чого все це роблю? Та напевне, в першу чергу, для самої себе. В минулому я натворила в житті чимало всіляких непоправних дурниць і фатальних помилок. Здуру погнавшись за манірними достатками й примарними успіхами безповоротно втратила стільки цінного і важливого. Не повіриш, але через це, інколи відчуваю себе такою мерзенною паскудою, що аж гидко на душі стає. Допомогти твоєму синові мій шанс зробити в цьому світі щось добре, світле, людяне.