РОЗДІЛ 6. ВАЖЛИВА ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ

Весь подальший день жінка допомагала батькам по господарству. Осінню на селі робіт чимало, тому часу на розмови у неї практично не було. До пізнього вечора Наталя копала картоплю на городі сповна віддавшись спогадам своєї молодості. Вона крок за кроком проходила по сходинках минулого, прагнучи зрозуміти, де і коли нею була зроблена ті помилки, що привели, до таких невтішних наслідків. У тиші і спокої сільської глушини шукала вихід з тієї невеселої ситуації, в якій вона тепер опинилася. Роздумувала і зважувала всі «за» і «проти» своїх подальших дій.

Важка фізична праця на свіжому повітрі і багатогодинні роздуми на диво суттєво поліпшили настрій Наталі. Кудись безслідно зникли її гнів, обурення і ненависть до брехливого чоловіка. За спільною вечерею з рідними вона була весела і багатослівна. Не замовкаючи, розповідала про насичене подіями столичне життя, новини моди і останні світські плітки. Жартувала і балагурила, не знаючи втоми. Прагнула створити за столом атмосферу невимушеної радості і веселості.

І це їй практично вдалося зробити. Тільки після вечері допомагаючи Олесі прибирати зі столу брудний посуд, вона почула здивоване питання молодшої сестри:

– Наталко, що з тобою сьогодні трапилося?

– Про що це ти? – перепитала жінка.

– Звідки взялася така нестримна веселість?

На кухні окрім них вже нікого не залишилося. Батьки подалися у свою кімнату дивитися телевізор, а Андрій ще не прийшов з роботи. Ніщо не заважало їм продовжити відверту бесіду, почату ще вчора ввечері. Старанно витерши руки об рушник, Наталя повільно сіла на стілець і, легко посміхнувшись, тихо відповіла:

– Просто у мене сьогодні було достатньо часу, щоб гарненько подумати про все що зі мною сталося.

– І що ж ти надумала?

– Те, що я молода вродлива жінка, у якої ще майже все життя попереду. Чому це я повинна сумувати і побиватися за цим блудливим псом? Чому не можу користуватися тією красою, яку надала мені доля? Що заважає мені теж сповна віддатися всіляким веселощам і розвагам?   

– Що ти вирішила? – перелякано перебила сестру Олеся. – Невже також зраджуватимеш чоловікові? Заведеш собі коханця?

– Не переживай сестричко, нічого такого я чинити звісно не збираюся. Просто якийсь час поживу у вас. Відпочину тут. Наберуся сил. А він нехай трохи постраждає наодинці. Можливо, моє раптове зникнення і напоумить його трішки. Примусить цю нікчему зрозуміти свої помилки.  Хоча, відверто кажучи, в цьому я тепер дуже сильно сумніваюся. 

Наступило тривале мовчання. Справившись з брудним посудом жінки, вийшли на двір. Стояла темна ніч. Погода починала стрімко псуватися. Небо заволокли чорні хмари. Поривчастий вітер кидав в обличчя сестрам сирим холодним повітрям. У ніздрях залоскотало від пронизливого запаху прийдешнього осіннього дощу.

Всівшись на лавку, Олеся поцікавилася:

– А куди ти сьогодні вранці ходила?

– Та так, трохи прогулялася по селі, – тихо відповіла Наталя.

– Бачила його? – раптово запитала Олеся.

– Ні! – трохи забарилася з відповіддю Наталя. – Тільки пройшлася повз його обійстя.

– Згадуєш хоч колись про нього?

– Останнім часом дуже часто, – тяжко зітхнула Наталя і боязко поцікавилася у сестри. – Як він тепер? Щасливий? Здоровий? Чим займається?

– Ну, як тобі сказати, – по деякій паузі, вимовила Олеся. – Живе Василь зараз сам з двома дітьми в будинку своїх батьків. Працює в одного нашого фермера механізатором. На здоров’я, здається, не скаржиться. А що стосується щастя, то хто ж його знає. Розумні люди, не даремно, говорять, що чужа сім’я – сутінки. Невідомо мені, що твориться в його душі.

– Та що ти кажеш! – здивувалася Наталя – Чому сам живе? Де ж його дружина? Що з нею трапилося?

– Як і чимало наших односельців – закордоном, на заробітках. Ось вже, майже два роки як подалася кудись до Італії чи Іспанії. Часи-то тепер непрості|, хорошої роботи з пристойною зарплатнею в селі немає, а жити на щось же треба. 

– І що, часто навідується додому?

– Куди там часто. Вона ж нелегально поїхала. Приїде сюди, за кордон більше вже не впустять. Так, час від часу передає з чужини посилки і листа, інколи навіть телефонує. Таке ось у них тепер життя.

Почута звістка глибоко вразила Наталю. Вона, звичайно ж, знала що сучасне життя в селі не медом намазане, і розуміла, як цій жінці повинно було бути нелегко, зважитися на такий вимушений крок, залишаючи улюбленого чоловіка та рідних дітей заради додаткової копійчини в домі. Згадуючи своє нещодавнє минуле, уявляла собі, наскільки це важко тривалий час не бачитися з дорогими тобі людьми, як складно жити без близьких і знайомих в чужій незнаній місцині, як можна змордуватися мріями і очікуваннями про повернення додому. 

Зайнята такими думками Наталя і не помітила коли Олеся пішла в будинок. Ще трохи посидівши і подумавши про почуте, жінка і собі відправилася спати.