Передісторія. ЦИГАНСЬКА ВОРОЖБА

Літній суботній день видався неймовірно задушливим і жарким. Хоча до полудня не вистачало ще добрих дві години часу яскраве літнє сонце пекло немилосердно. На небі не було помітно ані хмаринки, вітерець ще від ранку безнадійно вщухну, а саме повітря нагадувало щойно спарене в’язке молоко. Тим не менш, незважаючи на таку пекельну духоту місто продовжувало жити своїм звичним життям. Городяни і гості міста, користуючись вихідними переповнювали міський ринок, в сподіваннях придбати там все необхідне, по найнижчій, з такими неймовірними зусиллями вторгованій ціні.       

Ворожка, на цьому базарі, як і всі інші циганки світу була неймовірно говіркою й надмірно нав’язливою. Не встигла молода жінка з маленькою дівчинкою зійти з рейсового автобуса, як вона накинулася на них зі своїм невичерпним красномовством:

– Красуне, дай поворожу… Всю правду скажу… Розповім про минуле й відкрию майбутнє… Нагадаю щастя, здоров’я й вдачу… Озолоти ручку й будеш знати всі таємниці своєї долі…         

– Не треба, – коротко буркнула жінка у якої було обмаль часу на такі дурниці, а от дівчинка життєрадісно прощебетала:

– Мамо, а може нехай погадає. Хай розкаже, що на мене в майбутньому чекає.

– Нащо це тобі Наталочко? Від своєї долі не втечеш. Тай і хто її може знати крім Господа Бога.

– Мамцю, а я все таки хочу щоб мені поворожили, – вперто наполягала мала.

Жінка зрозуміла, що допитливу доньку не переконати. Поблажливо всміхнувшись, вона промовила до малої:

– Гаразд, тільки недовго. Нам ще треба встигти обійти весь базар. Ти ж не хочеш залишитися без красивої сукенки і нових сандаликів?

– Ми швиденько, – запевнила їх ворожка і уважно розглядаючи крихітну долоньку дівчинки почала швидко торохкотіти:

– О, дорогенька, в тебе надзвичайно цікава карта життя на руці намальована. Дуже хитромудре тут сплетіння з твого минулого, теперішнього і прийдешнього. Ось це найважливіша життєва лінія – лінія долі. На початку свого шляху вона глибока та пряма, і це свідчить, що дитинство в тебе – радісне й безтурботне. Та вже в недалекій юності на тебе чекає нелегкий життєвий вибір. Бачиш, красуне, роздоріжжя цих ліній? Одна з них, то – нелегке, збідоване, нужденне, і в той же час достойне та праведне життя. Підеш за другою – неодмінно потрапиш в великий коловорот лицемірства, брехні, обману та фальші…

– А як же кохання? – закопилила губку дівчинка, нетерпляче перебиваючи ворожку.

Циганка важко зітхнула, і вже більш врівноваженим, та не менш загадковим тоном продовжила:

– В тому то й вся заковика. От тут пролягає твоя лінія любові. Вона довга, звивиста й місцями навіть ледь помітна. Та найдивніше те, що ця плутана стежина гарячих почуттів та бурхливих емоцій  примудряється перетнути аж обидві твої дороги долі.

– І що це значить? – не вгамовувала свої цікавість мала.

– А це значить, що яким би ти життєвим шляхом не пішла, в тебе буде лише одне велике кохання. Надзвичайно полум’яне, жагуче та пристрасне, і в той же час смертельно небезпечне й фатально-трагічне. Воно принесе тобі і багато задоволення та радості, і чимале горе й біль. Чого більше доведеться випробувати в майбутньому – щастя чи біди, залежить від того наскільки правильним буде твій вибір життєвої стежини.

– Як же мені зробити той правильний вибір? – заінтригованим тоном поспиталася дівчинка.

Циганка на це тільки безсило розвела руками і доброзичливо-повчальним тоном промовила:

– Якби ж то знати, доню, який саме з приготовлених нам вищими силами шляхів виявиться кращим, а який гіршим. Все в руках долі. Навіть ми циганки здатні лише передбачити майбутнє. Змінити ж його не дано нікому. Можу хіба що порадити тобі бути завше чесною і шляхетною в любові, та ні в якому разі не зазіхати на чуже. Відомо ж бо, що украдене щастя ще нікому й ніколи не принесло добра.

– Ну все! Досить! – урвався терпець у роздратованої матері дівчинки. – Задурили дитині голову всякими нісенітницями. Беріть свої гроші та дайте нам нарешті спокій. Ми поспішаємо, бо маємо ще цілу торбу всіляких невідкладних справ на сьогодні.

І тицьнувши циганці зім’яту купюру жінка рішуче потягла за собою дівчинку до велелюдного гомінкого базару. Ворожка намагалася ще щось напослідок сказати малій, та голос її потонув у гучному гармидері велелюдного ринку. Скрушно похитавши головою ворожка невдовзі взялася напосідати зі своїм гаданням на чергового спійманого перехожого.