Глава 2 6

Ніч опустилася над містом, а темрява була густішою, ніж будь-коли. Вороги зібралися, готові знищити все, що вони збудували. Табір хитрої вампірки світився червоними факелами, а її союзники з відлюдних кланів чекали сигналу нападу.

Вони стояли разом на міській стіні, дивлячись на ворога: вона поруч із ним, тримаючи його руку, і відчувала, як їхня магія переплітається в єдине полум’я сили. Їхнє кохання стало щитом і мечем одночасно.

«Цього разу не буде відступу», — промовив він, і її очі загорілися рішучістю 

«Я з тобою до кінця», — відповіла вона.

Бій почався миттєво. Відлюдні вампіри кинулися в атаку, а хитра ворогиня використала стародавню магію, щоб створити ілюзії та пастки. Тіні оживали, коридори міста перетворилися на лабіринт небезпек.

Вони рухалися разом, злагоджено, як одне ціле. Він відбивав удари ворогів, а вона використала нові здібності — блискавична швидкість, магічні спалахи і чуття темної магії, щоб нейтралізувати пастки. Кожен дотик, кожен погляд лише посилював їхню силу.

Хитра ворогиня спробувала відокремити їх, створюючи ілюзії, де вони бачили один одного пораненими і самотніми. Але вони розуміли: це лише магія страху. Вони з’єдналися у серці залу, і магія кохання спалахнула яскравим світлом, яке розбило ілюзії і спалило темні закляття ворогів.

У фінальному зіткненні він знешкодив її силою, а вона разом із союзниками знищила останніх відлюдних вампірів. Коли пил і тіні розвіялися, вони стояли на руїнах, обійнявшись. Місяць світило над містом, і в його світлі вони відчули, що пройшли через найстрашніші випробування — і залишилися разом.

Стародавні вампіри підійшли і кивнули їм:

«Ви довели, що сила кохання сильніша за будь-яку темряву. Це місто належить вам як символ єдності і надії».

Вона дивилася на нього, усвідомлюючи, що їхня любов тепер не просто почуття, а справжня магічна сила, здатна захищати не лише їх, а цілий світ вампірів.