Глава 2 3

Ночі ставали дедалі темніші, а хитра ворогиня розпочала свій план. Вона заманила їх у старовинний підземний зал, нібито для переговорів між кланами. Стеля була прикрашена магічними рунами, які підсилювали страх і сумніви тих, хто входив. Кожен крок відлунював глухо, ніби сам зал стежив за їхнім серцем.

«Ви не повинні були сюди заходити…» — промовила вона, а її очі світилися люттю та заздрістю. В одну мить тіні ожили, піднялися зі стін і кинулися на них. Це була пастка — випробування, де вони мали довести не лише силу, а й кохання.

Він миттєво став перед нею, блокуючи перший удар тіні. Вона відчула страх, але він провів її рукою по плечу і прошепотів:

«Я тут. Разом ми пройдемо через це».

Вони почали діяти злагоджено. Він відбивав атаки ворогів, а вона використовувала свої нові здібності — швидкість, силу і чуття, щоб знешкоджувати тіні. Кожен дотик, кожен погляд підтримував їхній зв’язок, робив їх сильнішими.

Хитра ворогиня спробувала розлучити їх і вплинути на їхні страхи: вона шепотіла слова сумніву і загрози, намагалася посіяти нерозуміння. Але любов між ними була міцнішою за будь-яке закляття. Вони почали концентруватися не на страху, а на єдності. І тоді магія кохання спалахнула — яскравий світловий спалах пройшов залом, знищуючи тіні і нейтралізуючи закляття ворогині.

Ворогиня відступила, шокована силою їхнього зв’язку. Вони стояли посеред зали, дихаючи важко, але обійнявшись.

«Тепер ти бачиш?» — прошепотів він, — «Ніхто не сильніший за наше кохання».

Вона посміхнулася крізь тремтіння, відчуваючи, що їхня любов стала не просто магією — вона стала справжньою силою, здатною змінювати світ навколо них.