Глава 20

Темрява опустилася швидко, і ліс навколо наповнився дивними шепотами. Вони стояли на краю каньйону після випробування мостом, коли раптово туман ущільнився, а з нього виринули відлюдні вампіри — найнебезпечніші істоти, що полювали на новачків. Їхні очі світилися криваво, а крики розривали нічну тишу.

«Тримайся поруч!» — крикнув він, і вони миттєво стали спиною один до одного, готові до бою.

Перший напад був блискавичним. Відлюдні вампіри намагалися захопити їх із боків, але її нові сили дали змогу уникати ударів, а він майстерно відбивав атаки. Вони рухалися у повній гармонії, як одне ціле. Кожен його рух підтримував її, а її відвага надихала його.

Один з ворогів вискочив із темряви і спробував атакувати її ззаду, але вона встигла відчути його присутність і відштовхнула його, використавши силу вампіра. Він одразу кинуся в атаку, і разом вони повалили ворога.

Серед хаосу вони почули голос стародавнього вампіра, що стежив за ними:

«Ваше кохання — ваша сила! Використайте її!»

І тоді вони зрозуміли: не лише фізична сила, а справжнє почуття, що пульсує між ними, дає неймовірну магічну енергію. Разом вони відштовхнули всіх ворогів назад у туман, а ліс знову занурився в тишу.

Вона, ще трохи тремтячи, подивилася на нього: 

«Ми справді змогли… разом».

Він обійняв її і прошепотів:

«Ніхто і ніколи не зможе нас розлучити. Тепер ми не просто кохані — ми сила, з якою рахуються».

Вони стояли серед темного лісу, відчуваючи свою нову єдність, і знали: попереду чекають ще більші небезпеки, але їхня любов стала могутньою магією, здатною перемогти будь-яку темряву.