Через кілька днів їх спокій порушила звістка: у лісу з’явилася небезпечна група відлюдних вампірів, які не визнавали старих правил і полювали на тих, хто осмілювався втручатися у їхні території. Вони шукали слабких,новачки, такі як вона, були легкою здобиччю.
Вони йшли лісом, коли раптово з тіней випали темні фігури. Їхні очі світилися червоним, а зуби блищали в місячному світлі. Він відразу став перед нею, відчуваючи кожен рух ворога. Вона відчула страх, але і нову силу водночас — її серце билося швидко, але вона знала, що не відступить.
Перший напад став блискавичним. Один із відлюдних вампірів кинувся на них, але вона вже навчилася користуватися новою швидкістю. Вона ухилилася, і разом вони відбили атаку. Їхній союз став очевидним — їхні рухи доповнювали один одного, їхня магія кохання зміцнювала сили.
«Тримайся поруч!» — крикнув він, і вони разом атакували ворога, поєднуючи свої нові здібності. Їхні серця билися в унісон, і навіть найбільший ворог відчув силу їхньої єдності.
Після бою вони стояли посеред лісу, дихаючи важко, але тримаючись один одного. Вона зрозуміла, що страхи — це лише випробування, і що їхня любов стала не просто почуттям, а справжньою силою, здатною перемогти будь-яку темряву.
«Ми змогли… разом», — прошепотіла вона, і він відповів теплим поглядом: «І будемо змогти ще не раз. Це лише початок».