«місячне кохання

Глава 16

Він глибоко вдихнув, відчуваючи її тепло і рішучість. Темрява навколо здавалася живою, тіні шепотіли й крутились у повітрі, наче сам ліс тримав подих. Він нахилився, їхні губи майже торкнулися, і тоді він повільно провів холодні пальці по її щоках.

«Все буде добре…» — прошепотів він, але його голос тремтів, бо він розумів, що змінює її життя назавжди.

Його зуби торкнулися її шкіри на шиї, і перший укус був легким, але з кожною краплею, що перейшла від неї до нього, світ навколо ніби спалахнув і потонув у червоному світлі. Її серце калатало шалено, біль  і захоплення змішалися в один потік відчуттів.

Тіні магічних істот завирували, але не наважилися втрутитися — магія любові була сильнішою за їхню силу. Вона відчула, як її тіло змінюється: тепло відступало, а замість нього приходила неймовірна сила і ясність, чуття загострилося, а серце продовжувало битися в унісон з його.

Коли все скінчилося, вона відкрила очі — і вперше побачила світ його очима. Місяць здавався блискучішим, тіні глибшими, а сам ліс – живим і магічним. Він обійняв її, і вона відчула: тепер вони рівні, тепер вони разом у цьому новому світі, де небезпеки лише додають сили їхньому коханню.

«Тепер ми разом… назавжди», — сказав він, і їхні погляди зустрілися в мовчазному обіцянні, що ні темрява, ні час не зможуть розлучити їх.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше