«місячне кохання
Глава 11
— А ти, Даміане, — як ніч… спочатку страшний, а потім найчарівніший.
Вони сіли на стару лавку, і Даміан притиснув її до себе. Його голос став шепотом:
— Я не хочу нікого, крім тебе… і не хочу більше нікого бачити у своєму світі.
— І я теж, — відповіла Аліса, — навіть — якщо це небезпечно, навіть якщо світ проти нас… я обираю тебе.
У ту ніч вони довго сиділи разом, відчуваючи тепло обіймів, ніжність дотиків і щастя бути поруч. І навіть коли місячне світло грало на їхніх обличчях, вони знали: справжнє кохання не боїться темряви, воно перемагає все.
#5848 в Любовні романи
#1429 в Любовне фентезі
#2146 в Фентезі
Відредаговано: 12.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
