«місячне кохання

Глава 9

Наступні тижні Аліса й Даміан проводили разом, насолоджуючись проводили разом, насолоджуючись кожною миттю. Вони вчилися розуміти один одного без слів: поглядом, легким дотиком руки, тихим сміхом у нічній тиші. 

Одного вечора, коли вони сиділи на березі річки під місячним світлом, Даміан обережно взяв Алісу на коліна і тихо сказав:

— Я ніколи не думав, що зможу відчувати щось настільки… справжнє.  

— І ти змінив мене, — відповіла Аліса

— З тобою я навчилася любити без страху.

Вони довго мовчали, лише слухаючи шелест води та відчуваючи тепло один одного. І навіть коли ніч ставала холодною, обійми Даміана робили Алісу безпечною, а її сміх — теплим світлом у його темному світі.

Одного разу він подарував їй маленький срібний кулон у формі місяця




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше