Одного вечора вони прогулювалися лісом, де місячне світло відбивалося у сріблястих краплях роси. Даміан обережно торкнувся її обличчя:
— Я боюся, що одного дня ти зрозумієш, яка я небезпечна…Аліса усміхнулася і прошепотіла: — Любов не боїться небезпеки. Я обираю тебе.
В той момент вони по цілувалися під світлом місяця. Це був не просто світлом місяця. Це був не просто поцілунок — це була обітниця, що вони будуть разом, навіть коли світ навколо сповнений темряви.
З тих пір їхнє кохання стало сильнішим з кожним днем. Кожен дотик, кожен погляд нагадував їм: справжнє кохання здатне подолати будь-які страхи, будь-яку темряву і будь-які випробування