«місячне кохання
Глава 3
Після того бою вони сховалися в маленькій хатині на краю міста. Тільки тоді, коли вони були одні, Даміан обійняв Алісу і шепнув: — Ти змінила мене. Я ніколи не думав, що зможу відчувати щось таке… людське, щире.
Аліса пригорнулася до нього — І ти змінив мене, Даміане. Я навчилася любити всупереч страху.Любов робить нас сильнішими.
Тієї ночі вони довго сиділи разом, слухаючи шелест дерев і місячне світло, що проникало крізь вікно. І в серцях обох розквітало кохання, яке могло подолати навіть темряву.
Наступного ранку Аліса прокинулася від лагідного шепоту Даміана — Добрий ранок моя світла зірко
Він тихо тримав її руку навіть у його холодних пальцях було тепло любові.Аліса усміхнулася, відчуваючи, що її серце належить йому повністю.
Вони проводили дні разом, досліджуючи нічне місто, де вулиці здавалися порожніми та чарівними. Даміан навчав Алісу бачити красу в темряві: світло місяця, сріблясті краплі роси, тишу, яка обіймала все навколо.
#5867 в Любовні романи
#1431 в Любовне фентезі
#2144 в Фентезі
Відредаговано: 12.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
