4 Розділ. Зрада друзів.

Всі наступні уроки для мене пройшли однаково, я сиділа і читала книгу. Після останнього уроку, я не так, як зазвичай пішла гуляти з Роуз і Джордем, а просто пішла додому. Прийшовши я стала перед дверима і довго думала, розказувати мамі чи ні? А якщо це не правда, а просто моя здогадка, то навіщо взагалі це говорити? В голові було багато думок, але я вирішила, що розповідати нічого не буду, от коли буду впевнена на 99% тоді і розкажу все. 
Відкривши двері я помітила, що мама сьогодні раніше вдома. 
-Привіт доню, ти сьогодні раніше, не пішла гуляти? Щось сталося? - від мами, як завжди покотилося багато запитань. 
-Все нормально, просто в них не вийшло погуляти, - відповіла я мамі без емоцій на обличчі, - а зараз я краще піду до себе.
-Звичайно, я приготувала тобі твої улюблені сирники, вони на столі, а я в магазин, треба дещо з продуктів ще купити.
-Добре мам, - відповіла я все ще без емоцій.
Мама пішла в магазин, а я в свою кімнату, я не хотіла нічого, просто лягти і поспати.
Так і зробила. 
Але тут я почула, що хтось говорить до мене.
-Моллі, Моллі... 
Я різко встала.
-Хто тут? 
-Тихо не лякайся, я просто прийшов розказати правду, - відповів мені не знайомий голос, хоча в кімнаті нікого не було.
-Яку правду, ти хто? 
-Я місяць! 
-Що? 
-Ти місячна принцеса, запам'ятай вони тобі не рідні, Роуз та Джордж тобі не друзі, від Софі чекай зраду, будь обережна. Ти Місес, не відрікайся від того, що тобі дано.
Тут я різко прокидаюся і розумію, що це був лише сон, але зі мною говорив місяць? Чому ці слова так схожі на все те, що зі мною відбувається.
Я покинулася і зрозуміла, що на годиннику була лише 5 година ранку. Я 13 годин проспала, аж не віриться не поївши, не переодягнувшись, і навіть не сходивши в душ, я просто лягла спати. Зі мною таке вперше, тай ще й цей дивний сон. Я була розгублена, але вирішила ще лягти спати, адже час у мене ще був. 
Поспавши ще 2 години, я прокинулася. Мені знову снився сон, але вже про те, як я падаю у прірву. Що за дивні сни.
Я спала 15 годин, але все рівно відчувала, що не виспалась. Я прийняла душ та одягнулась. Після цього вийшла з кімнати та пішла на кухню. 
-Доброго ранку сонечко, - лагідно відповіла мені мама. 
-Доброго ранку, - відповіла я мамі, посміхнувшись, - чому ти не збудила мене? 
-Ти солодко спала і я подумала, що ти втомилася.
-Та є трохи, - відповіла я мамі.
-Що тебе тривожить, розкажи мені, ти ж знаєш я тебе завжди підтримаю! - сказала мені матір, поцілувавши мене в голову.
-Все нормально, просто...
-Просто, що? 
-Посварилася з Роуз та Джорджем! 
-Я так і знала, вони не могли відмовитися погуляти просто так.
-Ой та ти в нас прямо Шерлок Холмс, - відповіла я мамі, щиро засміявшись.
Мама теж посміялася, мамина посмішка мене справді заспокоювала.
-Ну добре, я їм твої смачнющі сирники і біжу до школи, - сказала я мамі, знову посміхнувшись.
-Добре, смачного! 
-Дякую.
Поївши я взяла свій рюкзак і пішла в школу, я помітила, що після вчорашнього мій рюкзак помастився, добре, що мама нічого не побачила
Я йшла до школи, як завжди не довго. Прийшовши, я не побачила Джорджа чи Роуз біля школи, там нікого не було.
Зайшовши в школу я помітила, що всі щось обговорюють, коли я пройшла трішки вперед, то побачила, що мені напроти йшла Софі, її подружки, а біля неї Роуз... Це була Роуз... Подруга з якою я дружила ще з дитинства... 7 років... 
-Привіт, невдахо... - підійшовши до мене сказала мені Роуз.
-Чому мовчиш? - додала Софі.
-Їй просто немає, що відповісти. Чи не так? - сказала Роуз.
-Чому ви вчепилися до неї? - до мене підійшов Джордж. Я була в шоці, адже я думала він з ними. 
-Чому ти підтримуєш її Джордж? - запитала Софі.
-Тому, що вона мій друг, - відповів Джордж.
-Та ти, що? Можливо не через це? - різко відповіла Роуз.
-Досить Роуз.
-Що я неправду сказала? Ти ж її любиш вже 2 роки, чи не так? Ах так, це був секрет, вибач! - відповіла Роуз і пішла разом з Софі.
-Що... що? - я з непорозумінням відповіла.
-Нічого, забудь! - відповів мені Джордж.
-Ні, ти мені це поясниш! Це правда? - сказала я, прикрикуючи.
-Так і, що з цього? - відповів він мені.
-Як ти міг це приховувати, вже стільки років? Чому ти мені це просто не розказав? 
-Так, як тощо це би щось змінило, можливо твоє відношення до мене. Хіба, що моє розбите серце! Бо це ж не взаємно! Скажи це ж правда! 
-Так, можливо, але сказати це мені мав ти, а не Роуз! - відповіла я йому.
-Я з тобою дружу вже 5 років, тому, яка різниця, що я відчував до тебе ці 2 роки? 
-Але чому я це від неї, та щей от так дізнаюсь? Це не правильно! - відповіла, розлючена я.
-Ну вибач мене, але якби не Роуз, ти б про це навіть зараз не дізналася б, тому, дійсно, яка різниця?
-Велика, ти ж не знаєш, як би я відреагувала! 
-Так, можливо, не розумію я тебе! - сказав Джордж.
-Я тебе зрозуміла, точніше все зрозуміла, Роуз мене зрадила, ти мене любиш, але не говорив про це, а ще вчорашня ситуація, я ще й можливо Місячна принцеса.
-Ти хто...