2 Розділ. Догадки про правду.

Софі це моя однокласниця, вона вважає, що якщо старша за мене на рік, то їй можна чіпатися до мене без причини. Їй п'ятнадцять, а мені ще лиш має бути чотирнадцять. Тай в принципі усім у нашому класі п'ятнадцять, навіть Роуз та Джорджу, але вони нормально спілкуються зі мною, а Софі чомусь не любить мене, хоча ми з нею в дитинстві дружили. 
Вже підходячи до кабінету мене помітила наша вчителька з історії.
-Доброго ранку місіс Емілі! - сказали ми хором з Роуз і Джорджем
-Доброго ранку! Моллі можеш будь ласка віднести ось ці папери у десятий кабінет, просто мені потрібно відійти по справах! - сказала мені вчителька.
-Звичайно, не проблема, просто віднести, чи щось передати? 
-Просто віднести, дякую! - посміхнувшись відповіла місіс.
-Ви йдіть, я скоро підійду, - сказала я друзям.
На, що вони просто кивнули мені у відповідь. 
Я йшла досить швидко, коли я спустилася на перший поверх, адже була я на другому, то помітила, що в десятому кабінеті сиділа місіс Грета. Я постукавши увійшла. В цей час якраз продзвенів дзвінок на урок.
-Доброго ранку, місіс, вам просили передати ось ці папери! - сказала я, даючи місіс папери.
-Дякую велике! - відповіла люб'язно та.
Я вийшла з кабінету та попрямувала до свого.
Майже підходивши я почула розмову, це була Софі та ще хтось, чий голос мені був невідомий:
-Ти впевнений, що це саме я, а не вона? - схвильовано запитувала дівчина.
-Так на всі сто відсотків! - відповів їй хлопець.
-Тоді, я з роду місячна принцеса? - запитала знову.
-Ти не можеш бути з роду, адже це не можливо! - відповів він їй.
-А ну так, точно! - сказала.
-Добре йди! - додала Софі.
-Бувай, - відповів хлопець і пішов.
Я вирішила теж піти у кабінет. Спочатку зайшла Софі, а потім я.
-Ти віднесла? - запитала місіс.
-Так, вам передали дякую, - відповіла їй я.
-Я теж тобі дякую! 
Після цього я сіла на місце біля Роуз. Сиділи ми на другому ряді третій парті, а за нами сидів Джордж і наш однокласник, в якого були закохані всі дівчата школи і навіть Софі. Всі крім нас з Роуз, хоча раніше він подобався Роуз, можна сказати вона навіть була закохана у нього, але це було два роки тому. Його звуть Самуель.
Отож коли я сіла, на диво Роуз не була на уроці в телефоні, як завжди, а навпаки слухала вчительку. Це на неї зовсім не схоже! 
-Роуз, що було? Я щось пропустила? - запитала я тихенько в неї.
-Так, нам сьогодні розповіли дуже цікаву легенду. - відповіла теж тихо вона. 
-Яку розкажеш? - запитала я знову.
-Коли ти прийшла, то вчителька лише почала розповідати, тому слухай і все зрозумієш! - відповіла та.
-Отож, на чому ми зупинилися? - запитала місіс у класу.
-Ви нам лише почали розповідати легенду! - відповіла Роуз.
Мені стало нудно, адже я не любила різні легенди і так далі, я просто почала сидіти в телефоні. 
-А так точно, отож, в світі здавна існує легенда, що кожні тисячу років на світ з'являється місячна принцеса, яку породжує місяць! 
Після цих слів я підняла голову на вчительку та почала слухати.
-Вони потрібні для того, щоб не дати злобі захопити світ, а розповсюджувати добро. Говорять, що навіть зараз серед нас є місячна принцеса, але хто це не знає ніхто! 
-А чому ви так думаєте? - запитала різко я. 
-Моллі, ти про, що саме? - перепитала вчителька в мене.
-Про те, що місячна принцеса серед нас! - відповіла я.
-Ну, чотирнадцять років тому, 29 листопада сталося дуже дивне затемнення, якщо почитати про таке затемнення, то це означає народження місячної принцеси! - відповіла вчителька.
-Так, а 28 листопада народилася я, отже я і є місячною принцесою! - відповіла Софі, і тоді весь клас почав сміятися з неї, окрім мене. 
-Тихенько! Софі, місячних принцес породжує місяць, а тебе, як і всіх тут присутніх народили мами! Тай це сталося не п'ятнадцять, а чотирнадцять років тому, і це просто легенда, неможливе таке у нашому світі! Я розказала вам це просто тому, щоб ви знали щось цікаве, а не вели розслідування хто ця місячна принцеса, а хто ні! - сказала вчителька.
Після цього клас перестав сміятися, а Софі помітно розізлилася. Я натомість почала думати про це все, адже Софі народилася 28 листопада, а я 29 листопада і різниця в мене один рік, не лише з нею, але й з усім класом. Я не переставала про це думати, адже складався пазл, я пам'ятаю, як в дитинстві я любила вечором виходити в сад, сідати на траву та дивитися на місяць, він мені подобався і батькам це не подобалося чомусь, а зараз ще й ця легенда, та й мама завжди називала мене своєю місячною принцесою. А що якщо я...