Тоді я ще не вмів читати, мені було років чотири чи п’ять. Ми жили в селі, батько працював на телефонній станції і приносив з роботи якісь дивні гаєчки і реле, яким можна було надавати чарівничих властивостей в наших іграшкових королівствах. Взимку електрику вимикали на цілі тижні, і багато нескінченних зимових вечорів ми сиділи при гасових лампах і свічках. Гасових ламп було дві – одна зелена і присадкувата, інша – срібляста, на високій тонкій вигнутій ніжці, у ній було щось східне і таємниче. Ми із сестрою тінями показували різних істот на стіні, а мама співала сумні народні пісні.
Проте коли електрика таки була, ми просили батька ввімкнути старий фільмоскоп – древній електричний пристрій, схожий на старовинні чарівні ліхтарі або камеру обскуру. Цей залізний ящик із трухлявих діафільмів проектував на стіну кольорові малюнки. У кімнаті гасили світло, батько неспішно прокручував ручку, малюнки змінювалися, а ми все просили, щоб він крутив повільніше – так дивовижно і неповторно було бачити звичайну стіну перетвореною на темний ліс, де малих дітей напропале залишили лихі батьки.
А якось, коли світла таки не було, ми слухали всі разом радіопередачу. Диктор приємним чоловічим голосом запропонував слухачам відповісти на запитання і зателефонувати в студію. Не пригадую, щоб коли-небудь мама телефонувала на такі передачі. Але того разу, після батькових наполягань, вона таки згодилася, і батько набрав за неї довжелезний міжміський номер телефону («через дев’ятку»). Не пам’ятаю, що саме вона відповідала на запитання, пригадую лише, як розчулилася і розхвилювалася, коли диктор приємним чоловічим голосом сказав їй:
– Доброго вечора, пані Ліно! – а мама відповіла тремким голосом:
– Доброго вечора! Мене ще ніхто не називав «пані»…
Це було так давно – ще в ті часи, коли кухня була там, де потім стала сестрина кімната, а там, де тепер сестрина кімната, була кухня, а там, де зараз кухня, ще не було нічого. То потім батько із нічого зробив дві високі полиці, стіл і стільці, і побачив, що то було гарно. І тому зробив іще велику піч і котел, щоб у хаті було тепло. І звідтоді в хаті стало тепло.