Тео ревнує? Річчі пристає? Хрін з вами!!!

Вал направлялася на другий урок. Зайшовши до класу вона сіла за останню парту. Продзвенів дзвінок і усі повсідалися за парти. До класу зайшла вчителька з біології.
-Дорогі діти! Хочу зробити оголошення. Завтра ми усі відправляємося у похід. Цей похід вплине на ваші подальші оцінки.-промовила вчителька.
Row Valerie
О,ні! Тільки не похід! Тим паче там буде Тео! Але цей похід вплине на оцінки.Хммм... Оскільки я багато чого пропустила, я маю шанс наздогнати усе!Ну, що ж заради навчання, я піду!
До класу ввійшов новенький. Тео який сидів через дві парти ззаді вмить напружився. Я відчула, що його серце прискорилося.
-Вибачте за запізнення!
-Вибачаю, сідай біля міс Джонсон.
Ні, ні,ні!І ще раз ні! Я давно замітила, що цей Річчі дивний. Дивні погляди він кидав у мою сторону, і гидко посміхався. Бррр... Навіть не розумію, що знайшли у цій посмішці дівчата. Характер у нього самовпевнений, різкий. Хоча за Теодором також бігали не менша кількість дівчат, то Рейкен відрізнявся хитрістю і гнучкістю розуму. Наразі Тео носить маску "гарного хлопчика" і бабника.
-Привіт! Мене звати Річчі!
Я здригнулася.
- Валері Джонсон. -холодно промовила я. Зробимо експеримент. Відстане він від мене, якщо я буду відноситись до нього стримано і холодно?
-До чого така стриманість?-поцікавився він.
-Це називається не стриманістю, а пофігізмом.
Row Theo
Я уважно слухав. Молодець, відшила цього ідіота. Все-таки нутром відчуває, що він дивний. Я бачу Річчі ти нічого не навчився за ці останні роки. Вона моя, і я не буду ділитись своєю річчю з кимось. Хитрий, ти... Але я хитріший. Я даю 90%,що твій флірт не подіє на неї. Вона не з таких. Вона не кидалась на мене,як усі ці інші дівчата. Не лізла цілуватись.
Row автор
Закінчився другий урок. Валері направилася до їдальні ,щоб перекусити. Зайшовши Джонсон зразу покликала Кіра. Біля Кіри сидів Скотт,Малія,Стайлз,Лідія.
-Привіт.-привіталась Вал.
-Привіт!Сідай біля Ліама.-відповіла Лідія .
-Ну, що як себе відчуваєш?-поцікавився Скотт.
-Усе добре, але мітка деколи пече, а так усе нормально.
Друзі розмовляли, але тут раптом до їхнього столика підійшов Річчі.
-Валері, можна тебе?
-Я скоро прийду.-повідомила вона компанію і встала за столика.
-Що ти хотів?-поцікавилась вона зберігаючи холодність.
-До чого така різкість?-пром'явкав він.-Я просто хочу таку красиву дівчину запросити у кіно.Ну, що?
-Моя відповідь,-радісно посміхнулася вона,-ні.-з її обличчя зникла ця посмішка,а замість неї появилася та сама холоднокровність.
Валері покинула Річчі, і пішла до своїх друзів.
Row Річчі
Ах ти ж!!! Ну нічого, я доб'юся тебе. Ти просто будеш лізти цілуватись до мене. Бачу Тео вона небайдужа.
Потрібно позлити його.А ось і він.
-Агов,Тео!Скільки літ, скільки зим!
-Чого тобі?-насторожився він.
-А ти знаєш, що Вал збирається зі мною на побачення піти сьогодні?
-Не смій її називати Вал. Тільки справжні друзі так її називають!!!
- Удачі Тео, за поверненням своєї музи!
Row автор
Останній урок фізкультура. Переодягнувшись Валері направилась на площадку. Але не пройшовши навіть половину свого шляху,її впечатали у стіну. Почувся здавлений голос.
-Тео, якого хріна?!
-Ти не підеш з ним на побачення!-проричав Тео.
-З ким не піду?-не розуміла Валері.
-Не строй з себе дурочкою!
-По перше я дійсно не розумію про, що ти говориш, а точніше про кого. По друге якщо ти мене не відпустиш я тобі вгрію рукою по щоці.
Тео відпустив її важко дихаючи. Він сам не розумів через,що так злився. Валері хотіла вліпити йому по щоці, але Теодор перехопив лодонь своєю. І тут сталося не зрозуміле. Їхні мітки несамовито запекли. Тео і Вал враз відірвали руки одне від одного.
-Якого у тебе мітка?!-заістиричив Тео .
-Не істерич істеричка, це може означати тільки одне...-Валері не знала казати про це йому. А може він не знає, що означає ця мітка?
-Що означає?
-Що...що..мм, що ти спародіював у мене татуїровку. Так!Татуїровку. Вовча ти дупа!- промовила Вал перше, що спало на голову.
-"Ідеальна відмазка!"
-Хто це сказав?-
-Що сказав?- поцікавився Теодор.
-Нє, ну ти чув?Чув як хтось сказав ідеальна від...від..відрижка?
-Валері Джонсон, офіційно оголошую, що ти зійшла з розуму!
-Каже той хто, впечатав мене у стіну!-фиркнула Валері.
-Ти тільки це згадала? Якщо хочеш можу повторити.-як ні в чому небувало сказав Тео.
-Теж мені майстер флірту.
-"Ти нічому не краща."
-Ей, ви чого тут стоїте?!Ану швидко на урок!-прокричав Фінсток.
-Йдемо, йдемо...
Row Valerie
Що це за голос у моїй голові?Здається дійсно сходжу з розуму.
А ось і площадка! Бліііін! Чому моя друга половинка іменно Тео? Чому? Так він красивий, але він бабник. Так він доволі розумний, але хитрий як лис. Аааа!!!!Як мене усе це нервує! У нього друга частина мітки. Щоб я у нього в тріскалась?! Т'ю,я краще буду самотньою жінкою з десятьма котами!
"Ну-ну! Потім побачиш."
-Та хто це говорить !-прокричала я розлютившись.
-Джонсон, ти розумна, гарна дівчина я розумію, що тебе нервують ці ідіоти, але вчитель тут я!Тому прошу, не кричи.-промовив здивований Фінсток. Він пам'ятав, як ця дівчина перевелася у цю школу минулого року.Вона була тихою і спокійною, незамітною. Неначе не розкрив шийся бутон квітки... 
-Вибачте.
-Чуєш, Валері. Іди випий заспокійливе.-підколов Тео.
-Чуєш, Теодоре. Іди ти, бо якщо ні,то я тобі аконітові пулі у зад запхаю. А ти ж знаєш, що батьки мої мисливці.-прошипіла я.
"Молодець моя школа!"
-Бляха, Тео!Хватає підколюватись наді мною.
-Та я ж тепер мовчу. -як нічооо не було відповів він.
-Як ти можеш мовчати, якщо пр'ямо у моїй голові...Що зі мною діється?Тео зізнайся, що ти просто жартуєш наді мною. Я перед тобою зараз заплачу.-в розпачі промовила я.
-Валері, я не знаю,що діється у твоїй голові, але тобі потрібна допомога.
-Запхай собі цю допомогу подальше.
-Рейкен і Джонсон! Двадцять кругів!!!-прокричав Фінсток.
-Так, тренер.
-Чому ти така зла сьогодні?Ей куди погнала?!
Я побігла швидше. Чим швидше закінчу, тим швидше здихаюсь від нього!
Ось уже п'ятий, потім шостий.
-Ого Джонсон!Що ж ти такого робила, що так швидко бігаєш коли тебе не було?-здивувася Бобі Фінсток.-Думаю скоро тебе відправити на марафон!
Сьомий круг, восьмий. Мене не слухаються ноги. Не можу зупинитись. Дев'ятий круг, десятий... Одинадцятий, дванадцятий.
-Ей, ей, ей!Джонсон спинись! Уже було десять кругів!-прокричав Бобі.
В середині мого тіла розлилась злість. Шістнадцятий, сімнадцятий.
Учні стояли й дивились за мною. Я відчуваю усі ці погляди. Очі стають жовтими. Хочу накинутись на усіх. Але раптом хтось налітає на мене. Я кочуся. Точніше ми котимось. Цей "хтось" був іменно Теодором. Котились ми довго. Я старалася вирватись зі "сталевої" хватки. Але Тео ще міцніше мене притулив до себе.Пройшло декілька хвилин. Доки я усвідомила, що усе закінчилось. Рейкен досі обіймав мене.
-Що на тебе найшло?-промовив Тео з хрипотою у голосі. Він відпустив мене і сів навпроти.
Я також підвелась, і вперлася спиною до дерева важко дихаючи.
-Не скажу.
-Скажеш.
-Не скажу.
-Скажеш.
-Чому я тобі щось маю розповідати?Мм?
-Тому що, я так сказав!-прикрикнув він.
-Та хто ти такий, що б казати, що мені робити?!Я тобі не річ!
-Ахаха, дурненька. Ти можеш думати,що захочеш. Але колись станеться- таке, що ти прибіжиш до мене і будеш просити допомогу.погрозливо приближувався він.- Знаєш, мені подобалось більше коли ти була з довгим волоссям.
-Я сама вирішуватиму як мені краще.
-прогарчала я.
-Ну-ну, ходімо, а то Фінсток місця собі не знаходить.
"Мда, страсті накаляються"-промовив голос у моїй голові.